12.2.4. Охорона ґрунтів і заходи боротьби з ерозією
Ґрунт — найважливіший ресурс людства. Не буде ґрунту, придатного для одержання продуктів харчування, всі інші людські цінності втратять своє значення. Разом із цим ґрунт — це відновний ресурс, проте його відновлення на дватри порядки дорожче, ніж охорона. Антропогенний вплив на
ґрунти спричиняє їх деградацію, призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських угідь. Під впливом деградації погіршується також якість ґрунтів. Нарада НАТО стосовно якості ґрунтів щодо екологічно стійкого розвитку сільського господарства та екологічної безпеки у країнах Центральної та Східної Європи (жовтень 1997 р., Польща) визначила поняття «якість ґрунтів» як їх здатність забезпечувати вирощування безпечної та поживної продукції рослинництва, що безперервно підтримується тривалий час, без шкідливої дії на навколишнє середовище. Це можна найкраще зрозуміти з контексту функції ґрунту, що розглядається як сума продуктивності та екологічної стійкості. Останнє визначається як здатність ґрунту через дію ґрунтових процесів відновлюватись після порушень, спричинених зовнішніми або внутрішніми стресами.
З усіх видів деградації, якщо оцінювати їх у світових масштабах, найпоширенішою та найшкідливішою є ерозія ґрунтів. За даними М. С. Кузнецова та Г. П. Глазунова (1996), у документах конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) ступінь деградації ґрунтового покриву Землі оцінювався так: крайній ступінь деградації — 1 %, сильний — 15 %, легкий — 8 %, помірний — 6 %. Одночасно найпоширенішими видами деградації є: водна ерозія — 56 %, вітрова — 28 %, хімічна — 12 %, фізична деградація — %.
Ерозією називається руйнування ґрунту та підґрунтя під впливом природних та антропогенних чинників. Це руйнування може спричинюватися талими та дощовими водами, що стікають схилом. У цьому випадку воно носить назву водної ерозії (рис. 12.3). Сильні вітри також здатні руйнувати ґрунти. Така ерозія називається вітровою, або дефляцією. У зв’язку з інтенсивним розвитком зрошення на землях схилів відбувається також ерозія, що носить назву іригаційної. Надмірне випасання природних кормових угідь обумовлює розвиток пасовищної ерозії. При цьому розбивається дернина, ґрунт переміщується схилом під копитами тварин, а це призводить до посилення як водної, так і вітрової ерозії. Ще виділяють агротехнічну ерозію — зміщення ґрунту вниз схилом у процесі оранки. На схилах крутістю понад 4° під час роботи полиці плуга в бік вододілу відбувається неповне відкидання скиби, а під час роботи полиці в бік підніжжя схилу — зміщення скиби донизу, яке є адекватним змиву ґрунту об’ємом 12 м3/га. Унаслідок цього на коротких стрімких схилах у привододільних їх частинах з’являється еродований ґрунт, а поблизу підніжжя, навпаки, — «намитий», тобто наораний, ґрунт.
Комплекс заходів щодо захисту ґрунтів від водної ерозії охоплює агротехнічні, лучномеліоративні, гідротехнічні та лісомеліоративні.
Агротехнічні заходи попередження водної ерозії здійснюються через реалізацію таких принципів:
підвищення водопроникності ґрунтів;
уповільнення швидкості стікання води;
скріплення верхнього шару ґрунту коренями рослин; • зменшення промерзання ґрунту в холодний період року та швидше розмерзання його навесні;
залуження ерозійно небезпечних ділянок багаторічними травами;
зміна структури посівних площ.
Лучномеліоративні протиерозійні заходи об’єднуються в чотири групи: агротехнічні, організаційно-господарські, гідротехнічні, лісомеліоративні.
Найважливіші з агротехнічних заходів такі: докорінне поліпшення пасовищ, докорінна меліорація пасовищ, у тому числі із засоленими та солонцюватими ґрунтами, поверхневе поліпшення пасовищ і щілювання пасовищ та посівів трав.
До організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення природного травостою, умов його росту та розвитку, відносяться догляд за пасовищами та періодичне відновлення травостою пасовищ. Періодичний відпочинок — єдиний захід докорінного поліпшення кам’янистих пасовищ.
До гідротехнічних заходів відноситься загальне планування (вирівнювання) поверхні пасовищ, засипання промивин та виположування ярів.
Лісомеліоративні заходи також є дуже важливими на пасовищах.
Лісомеліоративні протиерозійні заходи. До них відносять: полезахисні лісосмуги, водорегулювальні лісосмуги, насадження навколо ставків і водойм, прибалкові насадження, насадження на незручних землях.
До гідротехнічних протиерозійних заходів відноситься облаштування водозатримних валів, валів-терас, валів-лиманів та валів-доріг.
Для попередження вітрової ерозії існують чотири групи заходів: підвищення структурності поверхневого шару ґрунту, підвищення шорсткості поверхні ґрунту (агротехнічні заходи), зменшення швидкості вітру у приземному шарі атмосфери та підвищення вологості у цьому шарі. Найефективніший результат досягається у випадку комплексного застосування цих заходів.
У районах інтенсивного прояву пилових бур організацію території господарств слід підпорядковувати заходам боротьби з ними. Рубежі (напрямні лінії обробки ґрунту) розташовують упоперек вітрів, що спричиняють пилові бурі. Поля сівозмін нарізають довгою стороною впоперек цих вітрів. На межах полів сівозмін створюють полезахисні лісосмуги. Усі агротехнічні заходи також проводять упоперек панівних вітрів. На віброударних схилах поля сівозміни роблять вужчими, а полезахисні смуги — частішими.