10.1.5. Машинобудівний комплекс

Машинобудівний комплекс складається з металообробки, власне машинобудування та малої металургії.

Машинобудування займається виготовленням засобів виробництва. Його основні галузі — важке та сільськогосподарське машинобудування, а також тракторобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для легкої та харчової промисловості.

Мала металургія — невеликі цехи при машинобудівних підприємствах, які займаються випуском деталей для різних машин і заготовок для їх виготовлення (ливарне та ковальсько-пресове виробництво, зварювання та штампування).

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від діяльності підприємств машинобудівного комплексу становлять приблизно 1—2 % загального об’єму промислових

1

забруднень — це в основному викиди газів металургійної складової машинобудівного комплексу.

У ливарному виробництві на одну тонну виливків утворюється від 1 до 3 т відходів, які містять відпрацьовану та невикористану суміш, шлаки, пил, гази. Хоча основна частина відходів — відпрацьовані суміші та шлаки, але для забруднення навколишнього середовища найбільшу небезпеку мають пил і гази у зв’язку з тим, що їх важко вловлювати та відводити. У закритих печах-вагранках для виливків чавуну виробничою здатністю 5—10 т/год у середньому на одну тонну виливків викидається в атмосферне повітря: пилу — 11,5 кг/т, СО — 193 кг/т, SO₂ — 0,4 кг/т, C_mH_n — 7,7 кг/т. Розмір часток пилу становить 5—150 мкм. При розливі з вагранок у ковші однієї тонни чавуну в атмосферу викидається близько 130 г СО та 18—22 г графітового пилу. Питомі викиди на одну тонну готової продукції забруднюючих речовин в електродугових печах при виплавці однієї тонни сталі становлять: пилу — 7,6—9,5 кг/т, СО — 1,5 кг/т, SO₂ — 1,4 г/т, NO_x — 0,25 кг/т, ціаніди — 28,4 г/т, флориди — 0,56 г/т. Джерелами забруднення стічних вод у ливарних цехах служать, головним чином, установки гідравлічної та електрогідравлічної очистки литва, вологої очистки повітря, гідрорегенерації відпрацьованих формівних сумішей. Утворені при цих операціях стічні води забруднюються глиною, піском, зольними залишками від вигорілої частини стержневої суміші та зв’язуючими добавками формівної суміші. Концентрація цих речовин у воді досягає 5 кг/м³.

Ковальсько-пресове виробництво. У процесі нагрівання та обробки металів у цехах виділяються пил, кислоти та масляні аерозолі (туман), оксид Карбону, діоксид Сульфуру тощо. При використанні в ковальсько-пресових цехах для нагрівання металу полум’яних печей в атмосферу викидаються оксиди Карбону, Сульфуру, Нітрогену та інші продукти згорання. Основними домішками стічних вод, що використовуються для охолодження технологічного обладнання, поковок, гідрозбивання металевої окалини та обробки приміщень, є часточки пилу, окалини та мастила.

Механічна обробка металів на верстатах супроводжується виділенням пилу, стружки, туманів мастил і емульсій, які викидаються через вентиляційні установки в атмосферу. Пил, що утворюється у процесі абразивної обробки, складається з 30—40 % матеріалу абразивного круга та 60—70 % — оброблюваного матеріалу. Інтенсивність виділення пилу при шліфуванні металевих деталей залежить від діаметра шліфувального круга. Вода використовується для приготування мастильно-охолоджуваних рідин, промивання пофарбованих

виробів, для гідравлічних випробувань і проведення інших робіт. Основними забруднювачами стічних вод є пил, металеві та абразивні часточки, сода, мастила, розчинники, фарби тощо.

Обробка неметалевих виробів. Значне виділення пилу спостерігається при механічній обробці склопластиків, графіту та інших неметалевих матеріалів. При механічній обробці полімерних матеріалів одночасно з пилоутворенням можуть виділятися пари різних хімічних речовин (фенол, формальдегід, стирол тощо), які входять до складу оброблюваних матеріалів.

Суттєво забруднюють середовище термічні цехи підприємств. До джерел забруднення атмосфери відносяться ванни, агрегати для термічної обробки, нагрівальні печі, що працюють на рідкому та газоподібному паливі, а також дробо-струминні, дробоскидувальні камери. У процесі роботи цих агрегатів і установок до атмосфери потрапляють пари та продукти горіння мастил, аміак, ціанистий водень, пил тощо. Воду використовують для приготування технологічних розчинів загартування, відпускання та обпалювання деталей, промивання деталей та ванн після викидання відпрацьованих розчинів тощо. Основні домішки стічних вод — пил мінерального походження, металева окалина, важкі метали, ціаніди, мастила та луги.

Щоб надати деталям певних хімічних властивостей, вони проходять подальшу хіміко-термічну обробку у гальванічних цехах. При цьому утворюється велика кількість надзвичайно шкідливих газів і парів розчину, що знаходиться у ванні. Після певного часу він стає непридатним до подальшого використання й у виробництві перетворюється на небезпечний забруднювач довкілля. Основні забруднювачі атмосфери, що виділяються при гальванічних процесах, — пил, тонкодисперсний туман, пари та гази, особливо у процесі кислотного та лугового плавлення. Вода використовується для приготування технологічних розчинів, призначених для протравлення деталей і металів, нанесення на них фарб, а також для промивання деталей і ванн після викидання відпрацьованих розчинів і обробки приміщень. Основні домішки стічних вод — пил, металева окалина, емульсія, луги, кислоти, важкі метали та ціаніди.

На дільницях зварювання та різання металів склад і маса викидів шкідливих речовин залежать від виду та режимів технологічного процесу, властивостей зварювальних речовин. Зварювальний пил на 99 % складається з часток розміром від 10^—3 до 1 мкм, близько 1 % пилу утворюють частки розміром

1—5 мкм. Хімічний склад шкідливих речовин, які виділяються при зварюванні, обумовлений в основному складом зварювальних матеріалів (дроту, покриття, флюсів) і практично не залежить від складу зварювальних металів. Стічні води в основному містять домішки, маслопродукти, кислоти.

Значним забруднювачем довкілля є виробництво, спрямоване на поліпшення загального вигляду деталей, — фарбувальні цехи підприємств. Шкідливі речовини у цих цехах виділяються при знежиренні поверхонь органічними розчинниками перед фарбуванням, підготовці лакофарбових матеріалів (ЛФМ), нанесенні ЛФМ на поверхні виробів, сушінні лакованих і фарбованих поверхонь.

Основні забруднювачі ґрунтів — тверді відходи ливарного виробництва, — потрапляючи у відвали, являють собою в основному відпрацьовані ливарні піски. Невелику частину (менше 10 %) займають металеві відходи, кераміка, деревина, сміття тощо. Головним напрямком зменшення кількості твердих відходів треба вважати регенерацію відпрацьованих ливарних сумішей.