12.1.4. Економічна оцінка природоресурсного потенціалу

Критеріями оцінки природоресурсного потенціалу (табл. 12.1) служать:

• вартість первинної продукції, яку можна отримати при його повному та раціональному використанні протягом певного терміну (наприклад, за рік), та її частка у ВВП;

• частка запасів сировини та палива країни (регіону) в їх світовому запасі (або в запасах країни в цілому);

• кількість років можливого видобутку ресурсів у необхідному для країни (регіону) обсязі та асортименті;

• питома величина ресурсів, які припадають на одну людину або на 1 км³ території.

Потреба людства у природних ресурсах, навіть при вдосконаленні технологій і економному використанні, ще довго буде актуальною. За свою історію окремі країни та регіони неодноразово стикалися з проблемами дефіциту та виснаження тих чи інших природних ресурсів або з деградацією навколишнього середовища. Проте на глобальному рівні людство поки що не зіткнулося із серйозним дефіцитом будьякого природного ресурсу.

Таблиця 12.1. Компонентна структура природоресурсного потенціалу в економічних регіонах і областях України (Руденко, 2009)

Регіони, області	Частка від су- марного потенціалу в Україні, %	Потенціал ресурсів, %
		міне- ральних	вод- них	зе- мельних	лісо- вих	тва- ринних	природних
Східний	49,4	50,9	8,4	32,7	1,4	0,4	6,2
Дніпропетровська	10,9	68,9	4,8	21,3	0,3	0,4	4,3
Донецька	12,3	72,8	4,8	16,8	0,4	0,1	5,1
Запорізька	3,9	20,4	20,1	49,7	0,7	0,7	8,4
Кіровоградська	3,0	10,8	11,9	70,3	1,6	0,6	4,8
Луганська	8,8	73,8	6,8	13,8	0,8	0,2	4,6
Полтавська	3,5	11,5	11,0	68,1	2,9	1,1	5,4
Сумська	2,7	3,4	15,9	65,3	7,6	0,6	6,7
Харківська	4,3	14,2	11,4	54,6	3,9	0,5	15,3
Західний	35,1	6,6	17,1	55,0	9,3	0,5	5,1
Вінницька	3,6	2,1	9,7	79,1	3,5	0,4	5,1
Волинська	1,7	1,0	18,	55,2	16,2	0,7	9,2
Житомирська	2,9	5,5	15,9	59,8	12,6	0,1	9,5
Регіони, області	Частка від су- марного потенціалу в Україні, %	Потенціал ресурсів, %
		міне- ральних	вод- них	зе- мельних	лісо- вих	тва- ринних	природних
Івано-Франківська	2,2	7,5	33,3	24,1	17,6	0,2	17,4
Київська	4,0	3,8	12,3	59,5	5,5	0,7	18,4
Львівська	3,7	22,5	22,7	29,2	11,1	0,2	14,3
Рівненська	1,8	5,0	16,4	55,0	16,1	0,1	6,8
Тернопільська	2,1	1,2	13,6	75,0	4,7	0,9	5,3
Хмельницька	2,7	3,5	13,8	72,6	3,8	1,0	5,9
Черкаська	3,0	5,8	12,7	67,7	4,6	0,2	8,3
Чернігівська	3,6	10,8	12,9	59,1	6,7	0,6	9,5
Чернівецька	1,3	5,2	18,3	50,0	12,6	0,3	13,7
Південний	15,5	5,1	18,7	57,4	1,3	1,0	16,9
АР Крим	6.0	10,0	19,3	39,0	1,8	0,5	29,6
Миколаївська	2,9	2,8	23,2	66,7	0,5	1,0	5,9
Одеська	3,7	1,8	11,1	71,8	1,3	0,5	13,5
Херсонська	2,9	1,6	22,7	67,1	1,0	1,0	6,4
Усього	100,0	28,3	13,1	44,4	4,2	0,5	9,5

Час передбачуваного повного вичерпання природного ресурсу визначається поки що «індексом статичних запасів». Він розраховується як відношення поточних резервів (запасів) ресурсу до його поточного споживання. Отриманий результат розглядається як час, що залишився до повного вичерпання даного ресурсу. Такого роду розрахунки здійснюються за наступних припущень:

1. споживання ресурсу до повного вичерпання залишається постійним, на рівні поточного споживання (мається на увазі, що не відбувається ані зростання, ані падіння обсягів споживання);

2. резерви (запаси) не поповнюються протягом усього періоду видобутку ресурсу (поточні та потенційні запаси повністю відомі).

Але навіть при врахуванні таких припущень неможливо дати точну оцінку вичерпання ресурсу. Наприклад, у 1934 р. статичний індекс запасів міді дорівнював 40. Це означало, що тривалість розробки міді не мала перевищити 40 років. Однак через 40 років, у 1974 р., цей індекс становив уже 57 років. Подібні зміни відбулися в ході XX ст. і з оцінками вичерпності інших природних ресурсів: нафти, залізної руди,

газу тощо. Виявлено, що статичний індекс має тенденцію до помилкової оцінки часу вичерпання ресурсів, передовсім через невизначеність багатьох складових його розрахунку.

У відомій роботі Римського клубу «Межі зростання» (1972) використовувався індекс «експонентний індекс запасу», що має тенденцію до ще більшої недооцінки часу вичерпання ресурсів, оскільки його розрахунок припускає, що споживання з часом збільшується постійними темпами. Таким чином, оцінки вичерпності невідновних природних ресурсів час від часу коригуються з урахуванням поповнення запасів у результаті їх розвідки та освоєння, а також за рахунок зміни темпів споживання.