12.5.2. Екологічна сертифікація

Сертифікація — процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) та споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам. Цілковито новим і поки що незадіяним регулятив-

ним механізмом для України є екологічна сертифікація. Сучасний напрям створення та розвитку системи екологічної сертифікації України визначений у ст. 48 «Співпраця в галузі оцінювання стандартів та оцінювання відповідності» Угоди про партнерство та співпрацю між Євросоюзом і Україною. Впровадження екологічної сертифікації ставить за мету розв’язання нагальних завдань у трьох сферах діяльності держави:

• у сфері функціонування господарського комплексу: реалізація обов’язкових екологічних вимог природоохоронного законодавства під час ведення господарської діяльності; впровадження систем екологічного менеджменту у структури об’єктів управління; створення екологічно безпечних виробництв, технологічних процесів і обладнання; додержання вимог екологічної безпеки та запобігання забрудненню довкілля під час розміщення, переробки, транспортування, ліквідації та захоронення відходів виробництва й споживання; додержання вимог екологічної безпеки упродовж усього життєвого циклу будь-якої продукції; запобігання ввезенню в Україну екологічно небезпечної продукції, відходів, технологій і послуг;

• у сфері інтеграції України до Європейського Союзу: сприяння інтеграції економіки країни в Європейський ринок; гармонізація системи екологічної сертифікації з міжнародними та національними системами акредитації та сертифікації; підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції; усунення технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі; надання екологічному сертифікату та екологічному знаку відповідності статусу документів, які в особі уповноваженого органу державної влади з екологічної сертифікації гарантують додержання вимог природоохоронного законодавства України;

• у сфері міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього природного середовища: сприяння участі України у формуванні світового механізму охорони навколишнього природного середовища; забезпечення виконання Україною міжнародних угод, конвенцій та договорів у природоохоронній галузі; виконання міжнародних зобов’язань України у сфері управління якістю навколишнього природного середовища; забезпечення контролю за транскордонним переміщенням забруднювальних речовин та перевезенням небезпечних відходів.

Для державної системи сертифікації можна визначити такі об’єкти обов’язкової екологічної сертифікації:

• екологічно небезпечні — продукція, технології, виробництва;

• системи екологічного управління на виробництвах, пов’язаних із випуском екологічно небезпечної продукції;

• відходи виробництва та споживання, у тому числі екологічно небезпечні й ті, що є об’єктом транскордонного перевезення;

• діяльність у сфері поводження з відходами;

• очисні споруди;

• технології та обладнання для підготовки питної води;

• види тварин і рослин, що підпадають під дію Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою винищення.