12.1.3. Природні ресурси та природні умови

Основні поняття природокористування — природні ресурси та умови середовища.

Природні ресурси — елементи та властивості природи, які використовуються людиною для одержання матеріальних та інших благ. Природні ресурси мають природне походження, проте, щоб перетворити їх на сировину, паливо, енергію тощо, потрібні певні затрати праці на пошук, вивчення та освоєння, видобуток, відтворення та збереження. Унаслідок цих дій із боку людини вони стають компонентами соціально-економічної сфери, тобто знаходять соціально-економічну сутність.

Таким чином, залучені до сфери людської діяльності, природні ресурси належать одночасно до природної та соціально-економічної сфер, стають одним із двох основних об’єктів природокористування. Таке проміжне становище природних ресурсів між природою та суспільством дозволяє класифікувати їх за різними критеріями:

• за природним джерелом походження: мінеральні, водні, ґрунтові, земельні, рослинні та тваринні, ресурси сонячної радіації, енергії вітру, води, що рухається, тощо;

• щодо можливого використання у господарській діяльності людини: ресурси промислової сировини, паливні, енергетичні, сільськогосподарські, промислові, водогосподарські, рекреаційні тощо;

• за вичерпністю та можливістю відновлення (екологічний критерій): невичерпні (води Світового океану, кліматичні, енергія вітру, космічні (сонячна радіація, морські припливи), фізичні (енергія атомного ядра, земного тяжіння, магнетизму, підземного тепла тощо), хімічні (енергія хімічних реакцій)), вичерпні невідновні (мінеральне паливо, металеві та неметалеві руди, вугілля, газ, нафта, сланці) та вичерпні відновні ресурси (повітря, прісні води, гідроенергетичні ресурси, рослинні, тварини, ґрунтові ресурси, торф тощо);

• за технічними можливостями експлуатації: реальні, потенційні (потенційно-перспективні), рекреаційні;

• за економічною доцільністю заміни: ресурси замінні (паливо-енергетичні) та незамінні (повітря, вода);

• за критерієм власності: приватні, державні та громадські, а також власні чи орендовані.

При цьому важливо, що ступінь відновлюваності та вичерпності ресурсів багато в чому залежить від характеру природокористування. При нераціональній, хижацькій експлуатації деякі джерела відновних ресурсів можуть втрачати здатність до відновлення. Відомі численні випадки безповоротної втрати родючості ґрунтів, повного знищення видів тварин і рослин, вирубування лісів тощо. У той же час при впровадженні раціонального ресурсокористування можна частково відновлювати навіть ресурси з групи невідновних, а саме ресурси мінеральної (особливо — металевої) сировини за рахунок повторного використання виробів і продукції, що відпрацювала своє. Такі ресурси звуться технічно відновні.

Слід зазначити відмінність підходів до збереження та відтворення відновних і невідновних природних ресурсів із точки зору майбутнього та для майбутніх поколінь. Стосовно експлуатації відновних ресурсів уважається безперечним принцип обов’язкового відтворення ресурсів в еквівалентних або більших обсягах, ніж до початку їх експлуатації нинішнім поколінням людей.

Для невідновних ресурсів бажано дотримання «правила Хартвіка»: капітал, укладений у невідновний природний ресурс (наприклад, у родовище корисних копалин), у результаті експлуатації повинен трансформуватися в рівноцінний фінансовий або інший капітал, який зможуть використовувати майбутні покоління. Важливо зазначити, що такий капітал може ще протягом періоду використання невідновних ресурсів бути витрачений на пошук нових, що заміняють його, природних ресурсів, а також на наукові розробки, освіту та інші види так званого інвестування в людський капітал.

Історичний розвиток використання природних ресурсів людством йшов від використання відновлюваних (полювання, збиральництво, землеробство, скотарство тощо) до використання невідновних вичерпних ресурсів. У даний час у процес освоєння все ширше залучаються невичерпні ресурси, з якими пов’язані основні надії на подальший розвиток людства.

Природні умови — частина об’єктів природи, яка з тієї чи іншої причини ще не залучена у сферу економіки чи іншої людської діяльності, що виробляє споживчі цінності. Поділ природних умов і природних ресурсів чисто номінальний, оскільки, незважаючи на «нематеріальну» більшість природних умов, багато з них можуть отримати економічну оцінку. За кордоном, як правило, поняття «природні ресурси» та «природні умови» не розділяються.

Природоресурсний потенціал (ПРП) — сукупність виявлених і придатних для використання природних ресурсів при даному рівні розвитку виробництва (у світі, країні, регіоні, на локальному рівні). Він — найважливіша частина національного багатства країни (регіону), забезпечує їх сировинну та паливну незалежність і безпеку.