Розділ 7

Жив собі в Сіракузах чолов'яга на ім'я, Ферон злодюга, який займався морським розбоєм і зібрав ватагу піратів. Для цієї мети він тримав судно під виглядом торговельного. Зустрівши випад­ково похорон Каллірої, він побачив усе те золото, і в нього спа­лахнули очі. Вночі Ферон не міг заснути і, лежачи у своєму ліжку, так говорив сам до себе: "Я важу життям, воюючи з морем і гублячи живі душі заради мізерного прибутку, в той час як навертається

І

І мгода розбагатіти коштом однієї мертвої жінки. Ні, треба ризик­нути! Гріх знехтувати таку певну можливість. Когожузяти з собою І Іа це діло? Поміркуй, Фероне, хто із тих, кого ти знаєш, може стати надійним помічником? Фурієць³⁰3енофан? Хитрий він, але боягуз. Мессенець³¹ Менон? Цей відважний, але віроломний".

Так, перебираючи всіх поодинці, як це робить бракувальник монет, він багатьох відкинув, але деяких визнав придатними.

Рано-вранці Ферон побіг у гавань і почав там розшукувати помічників. Одних знайшов у притоках, інших — у шинках, сло­ном, підхоже військо для такого воєначальника. Сказавши, що Іншу необхідно поговорити з ними про важливу справу, він вивів І х за гавань і повів таку мову:

— Я знайшов скарб і, щоб здобути його, мені потрібні спіль­ники. З-поміж багатьох я вибрав саме вас. Добра там не для од­ного, заволодіти ним не важко. Ми можемо стати багачами за І Ідну ніч. Досвід у подібних справах у нас є, і ми чудово знаємо, що розумним вони приносять користь, хоч дурні зводять на наші звичаї наклеп.

Гультяї відразу ж здогадались, що Ферон запрошує їх на роз­бій чи розкрадання гробниці або на пограбування храму.

— Навіщо умовляти тих, хто й так згоден,— відповіли вони Йому.— Скажи нам тільки, що треба робити, а ми не підведемо. Тоді Ферон сказав їм:

— Ви, певне, бачили, скільки золота й срібла віддали тій покій-ній дівчині. Було б справедливіше, якби воно належало нам, жи-Іиім. Тим-то я вирішив пробратися вночі у гробницю. Скарби за-' к-ремо на корабель і попливемо в яку-небудь чужу країну, а там продамо їх.

Усі охоче пристали на таку пропозицію.

— В такому разі,— сказав Ферон,— вертайтеся до своїх справ, . І І Іізно увечері нехай кожний з вас прийде на морський берег з му-лярським знаряддям.

Розділ 8

В той час, як розбишаки готувалися вчинити грабунок, Каллі-роя наче вдруге народилася на світ. Відчувши голод, вона почала приходити до тями. Спочатку ледь чутно зітхнула, потім завору­шилася, розплющила очі. їй здавалося, що вона спала, тож вона покликала Херея, переконана, що той спить поруч. Проте ні чо-vmiK, ні служниці не відгукнулись, а довкола неї панувала тем­рява і не видно було живої душі, тож дівчину охопив страх і про-нияла дрож. Коли вона зовсім опритомніла, то намацала вінки н стрічки, навколо неї забряжчало золото та срібло. Повітря булонапоєне пахощами. Тоді Калліроя згадала, як Херей стусанув її ногою, як вона впала, і з жахом усвідомила, що опинилася в мо­гильному склепі. У неї вихопився одчайдушний зойк: "Рятуйте! Допоможіть!" Коли на ЇЇ волання ніхто не відповів, вона схилила голову на коліна й почала гірко ридати: "Ой, я нещасна! Мене безневинну живцем поховали в могилі, і я вмираю повільною смертю. Живу-здорову, мене оплакують як померлу! Від кого чекати мені допомоги? Бездушний Херею! Дорікаю тобі не за те, що ти вибив з мене дух, а за те, що поспішив покласти в гробни­цю. Ну чого тобі було поспішати з моїм похороном, навіть якби я справді померла! А може, ти замислив одружитися вдруге? "