Розділ 4

Цієї ночі ніхто не міг заснути, бо голови всіх були сповнені вщерть думками. Хереєва душа ятрилася від гніву. Поліхарм на­магався його втішати. Мітрідат радів наперед, сподіваючись, що, лавіруючи між Хереєм і Діонісієм, зуміє здобути Каллірою, як здобуває ефедр⁷² нагороду на гімнастичних змаганнях.

Наступного дня вони почали радитися. Херей був ладен не­гайно йти пішки в Мілет і вимагати від Діонісія, щоб той повер­нув йому дружину. Він твердив, що Калліроя кине Діонісія од­разу, як тільки побачить свого першого чоловіка.

Мітрідат не заперечував:

— Ну що ж, тобі видніше, рушай. Я за те, щоб ти не згаяв ні одного дня і якомога швидше з'єднався з дружиною. Якби ти не

покидав Сіцілії, то не зазнав би й лиха. Але оскільки химерна доля втягнула вас у вир небезпечних подій, то треба поводитися дуже обачно і обмірковувати кожний свій крок. Тобі не терпить­ся, і ти слухаєш свого серця, а воно може завести в халепу. Ти Ішрушаєш до Мілета сам один, будучи чужоземцем, і хочеш за­брати у багача, найвпливовішої людини в Іонії, жінку, до якої він дуже прив'язався. На що ти розраховуєш?

Гермократ і Мітрідат, єдині твої союзники, будуть далеко від тебе і тільки зможуть поспівчувати тобі, але не допомогти. Бою­ся, що й місце те прокляте не для тебе. Там ти вже попав був у біду. Але ті злигодні будуть тобі здаватися мізерними порівняно з тим, що тебе, можливо, чекає. Ти потрапив у полон, але зберіг життя; •себе продали, але продали мені. Тепер, якщо Діонісій дізнається, що ти замишляєш розладнати його шлюб, хто з богів зможе тебе врятувати? Ти попадеш у руки свого всемогутнього суперника. До того ж він, ручуся, не повірить, що ти Херей. А коли повірить, то над тобою нависне ще більша небезпека. Ти один не знаєш природи Ерота: цей бог залюбки вдається до обману і хитрощів. Тому, на мою думку, тобі треба попередньо перевірити за допо­могою листа, чи Калліроя тебе пам'ятає, і чи схоче покинути Діо-пісія, чи, може:

Дбати волітиме дому того вона, з ким одружилась⁷³.

— Напиши їй листа. Нехай поплаче, порадіє, нехай покличе тебе до себе. Про те, як доправити листа Каллірої, я подбаю сам. Іди й пиши!

Залишившись на самоті, Херей хотів писати, але не міг, бо на перешкоді стояли сльози, та й рука його тремтіла.

Нарешті, оплакавши досхочу свою долю, він склав листа та­кого змісту:

"Каллірої Херей.

Я живий і врятувався завдяки Мітрідату, моєму і, як гадаю, твоєму благодійнику. Перси продали мене як раба в Карію; вони спалили були прекрасну трієру стратега, твого батька, на якій місто відправило посольство у твоїй справі. Що сталося з іншими сіракузянами — не знаю, а мене і Поліхарма, мого друга, мали стратити, і тільки в останню хвилину милосердя володаря вря­тувало нас від неминучої смерті. Та, ощаслививши, Мітрідат вод­ночас вразив мене до глибини душі: сказав, що ти вийшла заміж. Я чекав усього, навіть смерті, але ніколи не спадало мені на дум­ку, що ти можеш стати дружиною іншого. Благаю тебе, схаме­нись. Свій лист я зрошую сльозами і обсипаю поцілунками. Це пише твій Херей, той самий, якого ти вперше побачила, будучи дівчиною, по дорозі до храму Афродіти, через якого ти втратиласон. Згадай нашу спочивальню і першу нашу ніч, в яку ми впер­ше пізнали — ти чоловіка, а я жінку. Так, я приревнував тебе, але ж ревнощі властиві закоханому. Карався я заради тебе: мене продали в неволю, був у рабстві, носив кайдани. Не мсти мені за те, що я знетямлений вдарив тебе ногою. Бо я ні в чому тобі не докоряв, коли піднімався задля тебе на хрест. Якщо ти мене ще пам'ятаєш, я забуду всі зазнані муки. Якщо ж ти викинула мене з пам'яті, то вважай, що винесла мені смертний вирок".