Розділ 5

Калліроя лежала безмовна, не дихаючи, без усяких ознак жи-ггя. Чутка про нещастя вмить облетіла все місто, і на всіх вули­цях аж до гавані залунали сумні зойки. Всюди чути було плач, моди так тужили, що здавалося — місто захопив ворог. Херей, усе ще в полоні гніву, зачинився у своїй кімнаті і протягом ночі допитував служниць, причому почав з довіреної служниці і нею І.ікінчив. Він припікав їх вогнем, штрикав ножами і зрештою довідався правду. Тоді його охопила туга за померлою, і з розпачу тії ладен був накласти на себе руки. Від цього кроку стримав ного Поліхарм, такий же відданий друг, як Ахіллесів товариш І Іатрокл, що про нього розповідає Гомер.

Наступного дня архонти²⁵ розпочали суд над Хереєм. Щоб до­годити Гермократові, вони прагнули засудити вбивцю якомога швидше. На площу збігся весь народ. Кожен кричав своє. Підбу­рювали юрбу і невдахи-женихи, а надто горлав акрагантинець, пи-

-., Ітий і самовпевнений, як людина, що здійснила видатний подвиг. Але на суді сталося дещо несподіване й небувале. Після ви-

• -тупу обвинувача убивця замість того, щоб захищатися, сам за-' удив себе і почав вимагати для себе якнайсуворішої кари. Він ні І лова не сказав на своє виправдання: не посилався ні на наклеп, ні на ревнощі, ні на невмисність вчинку, тільки просив: — По­тійте мене прилюдно каменями²⁶. Я зганьбив Сіракузи. Якщо піддасте мене в руки ката, вчините милостиво. Я заслужив би на І.Іку кару, навіть якби вбив Гермократову служницю. Вчинений мною злочин гірший від святотатства і батьковбивства. Вигадай­те страшну, нечувану досі кару. Не ховайте мене, не оскверняйте землю, а киньте моє нечестиве тіло в море.

Почувши ці слова, народ заплакав від жалю, і всі, забувши про мертву Каллірою, почали тужити за живим. Перший виступив на захист Херея Гермократ.

— Я знаю,— сказав він,— що вбивство вчинено ненавмисно. Бачу, що злочин цей справа рук змовників. Вони були б раді, якби смерть спостигла обох молодят, тож я не хочу давати їм таку втіху. Не хочу й засмутити покійну дочку: часто чув я, вона каза­ла, що життя Херея їй дорожче від власного. Припинімо ж це зайве Судилище і візьмімся за необхідний похорон. Не зволікаймо з по­хороном, щоб не спотворилося тіло померлої. Поховаймо Кал­лірою, поки вона ще в розквіті краси.гилділ и

Судді проголосували за виправдання Херєя, але сам Хєрей відмовився від помилування, просив смерті і шукав усіляких спо­собів укоротити собі віку. Поліхарм, який не міг знайти іншого способу порятувати друга, сказав йому:

— Зраднику покійної! Ти навіть не хочеш діждатися похорону Каллірої? Чому ти відд^аєш її тіло в чужі руки? Пора тобі подума­ти про пишну похоронну церемонію і влаштувати царський винос.

Ці слова переконали Херея. У нього прокинулись честолюб­ство й бажання зробити все якнайкраще.

Хто зміг би належно описати винос тіла Каллірої? Спочивала вона на золотому ложі, одягнена в шлюбне вбрання, і виглядала ще величнішою і гарнішою, ніж жива, через те всі порівнювали її зі сплячою Аріадною²⁷.

Перед похоронними ношами їхали на конях сіракузькі верш­ники, пишно вбрані, за ними йшли маршем гопліти²⁸, які несли трофеї, що їх здобув Гермократ. Потім ішли члени ради, за ними озброєні громадяни — Гермократові охоронці. Несли все ще хво­рого Арістона, який голосив, називаючи Каллірою своєю дочкою і господинею. Ще далі простували жінки у чорних шатах, за ними несли по-царському багаті похоронні дарунки: золото і срібло з посагу покійної, розкішний її одяг і коштовності (багато по­дарунків прислав Гермократ з військової здобичі) і підношення родичів та друзів. А в самому кінці несли Хереєві коштовності. Аби його воля, він ладен був би з покійною спалити все своє майно.

Похоронні ноші несли на своїх плечах сіракузькі ефеби²⁹, далі похоронну процесію супроводжували юрби народу. Із усіх, хто гірко оплакував Каллірою, найгучніше тужив Херей.

Величава гробниця Гермократа височіла на березі моря, і її було видно здалеку мореплавцям. Цю гробницю заповнили пишні похоронні подарунки, так що коштовностей там було не менше, ніж у скарбниці. Але те, що, очевидно, було зроблено для вша­нування померлої, спричинилося до важливих подій.