Розділ 4

А акрагантинець, після того як його перший підступ зазнав невдачі, вдався до нових хитрощів.

Був у нього один спритний нахлібник, який умів задурити голову кому завгодно. Йому акрагантинець доручив звабити найдовіре-нішу з служниць Каллірої, і той, удавши з себе закоханого, почав домагатися її взаємності.

Він засипав дівчину дорогими подарунками, торочив їй, що накладе на себе руки, якщо вона його не полюбить,— жінка лег­ко ловиться на гачок, коли починає думати, що в неї закоха­лись,— і зрештою таки здобув її прихильність.

Після такої підготовки головний режисер драми підшукав собі ще одного актора, не такого красеня, як сам, але дуже здібного лицедія і балакуна. Він навчив його, що і як потрібно робити й го­ворити і підіслав до Херея, який цього пройдисвіта не знав. Піді­сланий підійшов до молодика, коли той прогулювався по палест­рі, і сказав йому:

— Був у мене син — твій ровесник, Херею. Він страшенно захоплювався тобою — ти для нього у всьому був взірцем. Але бідолаха помер, і тепер ти для мене наче рідний син. Та що там казати, адже ти дорогий для всієї Сіцілії. Тож коли матимеш тро­хи вільного часу, я розповім тобі одну річ, дуже важливу для тебе і для твого життя.

Заморочивши Хереєві голову і збудивши в ньому цікавість і страх, цей негідник, на прохання Херея говорити далі, почав зволікати. Він відмагався тим, що саме не час провадити таку розмову; хай, мовляв, іншим разом. Передчуваючи біду, Херей наполягав де­далі дужче. Тоді той узяв його за руку, відвів убік, насупивши брови і прикинувшись прибитим, удавано заплакав і сказав:

— Дуже мені прикро, Херею, повідомляти тобі лиху звістку. Я вже давно хотів відкрити тобі очі, та не зважувався. Проте ти й так уже став загальним посміховищем, і всі в місті патякають про твою ганьбу, тому я не можу далі мовчати. З природи я нена­виджу підступ, а тобі від душі бажаю добра. Так знай, що твоя жінка має коханця, і щоб ти повірив у це, я скажу, як спіймати спокусника на гарячому.

Мовив, і чорною хмарою вкрила скорбота героя.

Взявши в обидві руки закоптілого попелу жмені,

Голову всю він посипав, обличчя сплямивши прекрасне²

Хвилину Херей стояв приголомшений, не в змозі ні вимовити слова, ні підвести очі. Зрештою він спромігся заговорити, але голос його тремтів і зривався. Він сказав:

— Прошу тебе ласкаво, допоможи побачити свою ганьбу. По­кажи цього негідника. Коли я побачу його на власні очі, то зможу накласти на себе руки без усяких вагань. Каллірою я помилую, навіть якщо вона виявиться винною.

— Скажи вдома, що ти буцімто виїжджаєш у маєток,— по­радив той,— а пізно увечері підійди до свого будинку і побачиш, як коханця впустять усередину.

Так вони й домовились. Херей, не маючи сил зайти до себе до­дому, попросив когось переказати, що він, мовляв, вирушає в сіль­ський маєток. А наклепник тим часом взявся за постановку ви­стави. Коли споночіло, Херей підкрався до свого будинку і став чатувати. Незабаром з'явився спокусник, що звабив Калліроїну покоївку. Він зайшов у провулок, удаючи нібито крадеться, а на­справді все робив так, щоб бути поміченим. Волосся у нього було намащене пахучою олією, очі підфарбовані. Одягнений у тонкий гіматій²⁴, гарно взутий, на пальцях виблискували тяжкі персні. Він довго оглядався на всі боки, потім підійшов до дверей і ти­хенько постукав, явно подаючи умовний знак. Служниця тихо відчинила двері, тремтячи від страху, і, взявши його за руку, впро­вадила всередину. Побачивши таке, Херей не зміг стриматись — він ринувся слідом за коханцем, щоб убити його на місці. А той сховався за двері і зразу ж вискочив надвір. Тим часом Калліроя, нудьгуючи за Хереєм, сиділа на ліжку і в смутку навіть не за­світила лампу. Почувши кроки, вона здогадалася, що це повер­нувся її чоловік, і сповнена радості вибігла йому назустріч. Херей же, не сказавши ні слова, бо йому одібрало мову, в нестямі коп­нув ногою Каллірою під груди. Від цього удару дівчині забило памороки. Вона впала, а служниці підняли її і поклали на ліжко.