- •Харітон
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 7
- •Розділ 8
- •Розділ 9
- •Розділ 10
- •Розділ 11
- •Розділ 12
- •Розділ 13
- •Розділ 1
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 7
- •Розділ 8
- •Розділ 9
- •Розділ 10
- •Розділ 11
- •Розділ 1
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •І Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 10
- •Розділ 1
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 7
- •Розділ 1
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 7
- •Розділ 8
- •Розділ 9
- •Розділ 10
- •Розділі
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 7
- •Розділ 8
- •Розділ 9
- •Розділ 1
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 1
- •Розділ 2
- •Розділ з
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 7
- •Розділ 8
Розділ 5
Цього листа Мітрідат вручив Гігіну, людині випробуваної вірності, що займав посаду управителя всіх його маєтків у Карії. Мітрідат втаємничив Гігіна у свої любовні справи. Написав листа Каллірої і сам Мітрідат, запевняючи її у своїй прихильності й обіцяючи захист. Доказом цього, мовилось у листі, є врятування Херея. Мітрідат радив їй не зневажати благань першого чоловіка, обіцяючи влаштувати все так, щоб Калліроя і Херей знову зійшлися. Разом з Гігіном Мітрідат вислав трьох слуг, цінні подарунки і багато золота. Для більшої певності слугам було сказано, що все це він посилає Діонісію. Гігіну було наказано залишити супроводжуючих слуг в Пріені74, а самому як іонійцю (рідною мовою Гігіна була грецька) податися в Мілет для розвідки. Потім, зваживши, як чинити далі, забрати слуг з Пріени в Мілет.
Отже, Гігін пустився в дорогу, маючи намір виконати доручення якнайкраще. Але Доля підготувала цій справі зовсім інший кінець, викликавши низку несподіваних подій. Коли Гігін подався з Пріени в Мілет, залишені там раби, опинившись без нагляду, поринули в гульню, не шкодуючи золота. В малому місті, повному допитливих греків, марнотратники чужоземці звернули на себе загальну увагу. Пішли чутки, що невідомі гульвіси не хто інші, як розбійники або в усякому разі збіглі раби. Через те в заїзд, де вони зупинилися, прийшов стратег75, зробив трус і знайшов золото та дорогоцінні прикраси. Вважаючи все це за крадене, він почав допитувати рабів, хто вони такі і звідки в них ці речі. Вони зі страху перед тортурами сказали правду. Ці дари, заявили вони, Мітрідат, намісник Карії, посилає Діонісію. Як доказ пред'явили листи.
Стратег листів не розкрив, бо вони були запечатані, а передав демосіям76 і разом зі слугами та всім іншим вислав Діонісію, впевнений, що робить тому неабияку послугу.
У Діонісія в цю пору гостювали знатні громадяни, йшов бенкет, грала флейта, лився спів. У розпалі бенкету Діонісію вручили записку такого змісту:
"Пріенський стратег Біант високошановному Діонісію шле свій привіт".
Цю записку Діонісій прочитав уголос присутнім, милуючи серце пишними подарунками. Потім зламав печатки й заходився читати листи. Насамперед він прочитав слова: "Каллірої Херей. Я живий..."
...А в того і серце й коліна ослабли.
Пітьма оповила його очі. Проте і непритомніючи, Діонісій не випустив з рук листів зі страху, що хтось прочитає їх. До нього Ібіглися люди, він отямився від гучного гамору і звелів слугам перенести його в іншу кімнату, щоб поміркувати на самоті. Бенкет було перервано. Гості думали, що Діонісія вдарив грець. Залишившись сам, він кілька разів перечитав листи. Різні почуття нирували в його душі: гнів, відчай, страх і сумнів. Він не вірив, що Херей живий, та й не хотів вірити, а підозрював, що все це Мі-трідатова вигадка, що це він хоче збити Каллірою з пантелику, подавши їй надію зустрітися з Хереєм.
Розділ 6
Протягом дня Діонісій уважно стежив, щоб ніхто не наблизився до дружини і не повідомив її про події в Карії. Тим часом у нього визріла думка помститися Мітрідатові. На той час у Мілеті саме перебував намісник Лідії та Іонії Фарнак, який вважався найважливішою особою серед правителів, призначуваних перським царем для приморських країн. Діонісій пішов до нього (а той був його І близьким другом) і сказав, що хоче поговорити з ним віч-на-віч.
— Володарю,— почав Діонісій,— благаю тебе, допоможи мені І собі. Мітрідат, наймерзенніша людина і твій заздрісник, зазіхає І Іа моє подружнє щастя, незважаючи на те, що був моїм гостем. Він прислав моїй дружині спокусливого листа і разом з ним золото.
Як доказ він почав читати Фарнаку листа і розкривати хитрощі Мітрідата. Фарнака потішила мова Діонісія. По-перше, тому що між ним і Мітрідатом, як правителями сусідніх країн, набра-\ося чимало непорозумінь, а по-друге,— і це було куди важливіше — тому що сам Фарнак теж закохався був у Каллірою. Заради неї він часто бував у Мілеті, запрошуючи Діонісія з дружиною до себе на учти. Отже, він обіцяв Діонісію допомогти і склав такого таємного листа:
"Царю царів Артаксерксу, своєму пану, сатрап Лідії та Іонії Фарнак шле привіт.
Діонісій мілетський і весь його рід з діда-прадіда був твоїм вірним рабом і зичливцем твого дому. Він поскаржився мені, що Мітрідат, намісник Карії, якого він прийняв як гостя, спокушає його жінку.Такою поведінкою Мітрідат кидає тінь на твоє правління і, що важливіше, розхитує його підвалини. Будь-які протизаконні дії сатрапа заслуговують осуду, а такі особливо. До того ж Діонісій є найвпли-вовішою людиною серед іонійців, а краса його дружини загальновідома, через те завданої йому образи не вдасться приховати".
Одержаний лист цар прочитав своїм наближеним і порадився з ними, як тут вчинити. Наближені висловили різні думки: ті з них, котрі заздрили Мітрідату і зазіхали на його сатрапію, вважали, що не можна залишити безкарно спробу підірвати подружнє життя видатної людини, інші, поблажливіші і сповнені поваги до Мітрі-дата (до речі, він мав чимало оборонців серед високопоставлених вельмож), не погоджувалися з тим, щоб знаменитого сатрапа ув'язнити на підставі доносу. Оскільки ні одна з цих думок не здобула більшості, цар утримався від будь-якого рішення і призначив повторний розгляд справи. З настанням ночі Артаксеркс, як і належить доброчесному повелителю, пройнявся відразою до мерзенної спроби спокусити чужу дружину, до того ж у ньому заговорила обережність, спонукаючи його подумати про власну безпеку. Мітрідат, міркував він, почав виявляти неповагу до нього, царя. Врешті Артаксеркс схилився до думки викликати його на суд. Інша думка підказувала йому запросити і жінку-красуню. Темна ніч і самотність, як дорадники, нагадали царю про ту частину листа, де йшлося про неї. Опріч того, до нього дійшла чутка про жінку на ім'я Калліроя — всі казали, що в Іонії вона буцімто най-вродливіша. Цар подумки картав Фарнака за те, що той не подав у своєму листі імені жінки. Оскільки виник сумнів, чи немає часом іншої жінки, вродливішої від розхваленої поголосом, він вирішив викликати до себе і дружину Діонісія. Артаксеркс написав Фарнаку таке: "Діонісія, раба мого, мілетського громадянина, пришли сюди", а Мітрідату відправив такого листа: "Приїжджай очиститись від закиду, що ти посягаєш на подружнє щастя Діонісія".