Розділ 1

Про те, як найвродливіша жінка Калліроя вийшла заміж за найвродливішого чоловіка Херея (а влаштувала цей шлюб Аф-родіта), як Херей у приступі ревнощів ударив її, а людям здалося, що вона вмерла, як вона була пишно похована, а потім очуняла в могилі, як уночі грабіжники вивезли ЇЇ з Сіцілії і, причаливши до Іонії, продали Діонісію, про любов Діонісія до Каллірої і вірність Каллірої Херею, про те, як вона, відчувши себе вагітною, вирі­шила вийти заміж за Діонісія, про те, як Ферон змушений був признатися в своєму злочині, про те, як Херей вирушив на по­шуки дружини, як він потрапив у полон і був проданий у Карію разом зі своїм другом Поліхармом, про те, як Мітрідат позна­йомився з Хереєм, що вже йшов на страту, і яких він ужив заходів, щоб з'єднати закохану пару, як Діонісій перехопив листи Мітрі-дата і, використавши їх, обмовив його перед Фарнаком, а Фарнак звів наклеп на Мітрідата перед перським царем і як цар викликав обох на суд—про все це йшла мова в попередній розповіді, а тепер настала черга розповісти про дальші події.

До самої Сірії і Кілікії⁷⁹ Калліроя легко переносила подорож, бо скрізь чула грецьку мову і бачила море — шлях до Сіракуз. Але коли вона прибула на береги Євфрату, по той бік якого про-стяглися безмежні володіння перського царя, її охопила неви­мовна туга за батьківщиною та рідними, і вона втратила надію коли-небудь знову їх побачити. Стоячи на березі Євфрату, вона звеліла всім відійти, крім вірної Плангони, і мовила так:

— Заздрісна Доле! Хіба личить тобі так запекло переслідувати слабосилу жінку! Ти поховала мене живою в могильному склепі і вивела звідти не із співчуття, а щоб віддати на поталу розбій­никам. Ферон і море розлучили мене з батьківщиною. Я, Гермо-кратова дочка, була продана як рабиня і, — що гірше за рабство,— покохав мене Діонісій, і я за життя Херея вийшла заміж за нелюба.

.Але ти й далі переслідуєш мене своєю злостивістю — вигнала з Іо-ІІїї, яка була для мене країною, хоч і чужою, та все ж грецькою. 'Гам я тішилася свідомістю того, що живу біля моря. А тепер я по­збавлена звичного повітря, і цілий світ відокремлюватиме мене від батьківщини. Як раніше розлучила ти мене з Сіракузами, так тепер із Мілетом: везуть мене, остров'янку, насильно ген за Єв­фрат і запроторять у далекий закуток чужої країни, де немає моря. Не бачити мені вже корабля, що пливе з Сіцілії! Дорогий Херею, відірвали мене і від твого надгробного пам'ятника! Хто буде робити узливання твоїй душі? Бактри⁸⁰ і Сузи⁸¹ тепер бу­дуть моїм житлом і скоро там знайду свою могилу. Переправи­тись через тебе, Євфрате, доведеться мені тільки один-єдиний раз. Проте не стільки лякає мене далечінь подорожі, скільки бо­юсь, щоб я не видалась кому-небудь красунею.

З такими словами Калліроя поцілувала землю, а потім ступила на паром, який перевіз її на другий берег.

Чимало всіляких речей захопив із собою Діонісій. Хотів-бо він вразити дружину пишнотою їхньої подорожі, але Каллірої було байдуже до тієї пишноти, проте вона щиро тішилася тим, як доб­розичливо та гостинно стрічає їх місцевий люд.

Одне плем'я проводжало їхню валку до другого, один сатрап передавав їх іншому, настільки всіх зачарувала неповторна краса Каллірої. До того ж ніхто з них не мав сумнівів, що ця жінка здо­буде велику владу в столиці, і через те кожен наввипередки спі­шив запросити її в гості і виявити їй ту чи іншу послугу.