80. Міжнародне співробітництво в боротьбі з військовими злочинами.

Військові злочини— це здійснювані систематично або у широких масштабах серйозні порушення міжнародного права у період збройних конфліктів.

Що стосується менш масштабних порушень міжнародного права у період збройних конфліктів, то за них винні несуть відповідальність за внутрішнім правом держави.

Військовими злочинами є дії, які здійснюються не тільки у період міждержавного військового конфлікту, але й у ході військового конфлікту не міжнародного характеру. Військовими злочинами є, зокрема, умисне завдання ударів по персоналу, об’єктам, матеріалам, підрозділам чи транспортним засобам, задіяних у наданні гуманітар допомоги чи у місії по підтримці мира відповідно до Статуту ООН.

Пмелік_віііськрвих злочинів наданийу Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 року, у Статуті Міжнародного кримінального суду. У розд. XX Кримінального кодексу України передбачені злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, третина з яких складають злочини проти людяності.

Сі, 8 Статуті Міжнародного кримінального суду -> Військові злочини:

1. серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (995„І5І, 995_152, 995_153» 995_154), а саме одну з таких діянь проти осіб або майна, які охороняються відповідно до положень відповідної Женевської конвенції:

1. умисне вбивство;

2. тортури або нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти;

Ні) умисне заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров'ю;

іу)незаконне, безглузде і великомасштабне знищення та привласнення майна, не викликане військовою необхідністю;

у), примус військовополоненого або іншого охоронюваного особи до служби в збройних силах ворожої держави;

уі)умисне позбавлення військовополоненого чи іншого особи, що охороняється права на справедливий і нормальне судочинство,тощо

2. інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються в міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права, а саме одну з таких діянь:

1. навмисні напади на цивільне населення як таке або окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях;

2. навмисні напади на цивільні об'єкти, тобто об’єкти, які не с військовими цілями;

3. умисне нанесення ударів по персоналу, об'єктам, матеріалами, підрозділам або транспортним засобам, задіяним у наданні гуманітарної допомоги або в місії з підтримки миру відповідно до Статуту ООН, поки вони мають право на захист, якою користуються цивільні особи або цивільні об’єкти за міжнародним правом збройних конфліктів;

іу) умисне вчинення нападу, коли відомо, що такий напад стане причиною випадкової загибеліабо каліцтва цивільних осіб або шкоди цивільним об'єктам або великого, довгострокового і серйозного збитку навколишньому природному середовищу, який буде явно непорівнянний з конкретним і безпосередньо очікуваним загальним військовим перевагою,тощо.

77. Міжнародне співробітництво в боротьбі з геноцидом.

Злочинність геноциду визнана Конвенцією ппо попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р Статутом Міжнародного кримінального суду

Загальновизнано, що геноцид є злочином і відповідно до звичаєвого права.

Міжнародне право розглядає геноцид як тяжкий міжнародний злочин проти людяності.

Геноцид (Конвенція) ->наступні дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

1. вбивство членів такої групи;

2. заподіяння серйозних тілесн ушкоджень чи розумовогорозладу членам такої групи;

3. навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;

сі) заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;

е) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

Карні наступні діяння;

1. геноцид;

2. змова з метою здійснення геноциду;

3. пряме і публічне підбурювання до вчинення геноциду;

сі) замах на здійснення геноциду;

е) співучасть у геноциді.

Геноцид відноситься до міжнародних злочинів з дуже високим рівнем латентності.

Влади держав, як правило, замовчують факти геноциду або не включають геноцид у кримінальне законодавство . Справи, пов’язані із залученням до відповідальності за злочин геноциду, у національній судовій практиці зустрічаються вкрай рідко .

У міжнародній практиці юрисдикцією із притягнення до відповідальності за цей злочин наділені всі три існуючі міжнародні кримінальні судові органи: Міжнародний трибунал із Руанди, Міжнародний трибунал з колишньої Югославії, що вже винесли кілька вироків, і Міжнародний кримінальний суд.

Суб’єктом злочину геноциду може бути як фізична особа, так і держава.

Міжнародне право передбачає можливість застосування до злочинців універсальної кримінальної юрисдикції.

77