- •2. Періодизація розвитку міжнародного права. Проблема гвропоцентризму в міжнародному праві.
- •XI, Від Вестфальського конгресу до епохи Великої французької революції (межа XVIII—XIX століть).
- •4. Держава як суб'єкт міжнародного права: критерії державності, міжнародна правосуб'єктність.
- •1. Поняття міжнародного публічного права* Сутн і харак суч мпп.
- •3. Розвиток міжнародного права в XX сторіччі.
- •8.Міжнародна правосуб’ектність народу.
- •5,Визнання держави в міжнародному праві, поняття, види, «ор значення,
- •7. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •9* Питання про міжнародну правосуб’ектність суб’єктів федеративних держав і адміно-територіал одиниць унітарних держав.
- •11. Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
- •14. Проблема розшир кола джерел мп. Міжнародне «м’яке» право.
- •16. Моністична та дуалістична теорії взаємодії міжнародного та
- •13. Загальні принципи права як джерело міжнародного права.
- •15. Класифікація та ісрархія норм міжнародного права.
- •18. Юридич знач надання згоди вру на обов’яж між народи договору.
- •20. Укладання міжнародного договору і набуття ним чинності. Реєстрація й опублікування міжнародних договорів.
- •19»ІИіжна род но-пря вовн й звичай і право України.
- •22. Тлумачення міжнародних договорів: поняття, види, основні правила.
- •24.Прявонаступннцтво щодо міжнародних договорів. Правоняступництво України щодо міжнародних договорів.
- •21. Застереження до міжнародного договору: поняття, порядок вираження і юридичні наслідки.
- •23. Визнання міжнародних договорів недійсними: підстави, юридичні наслідки.
- •26, Територіальне верховенство держави: поняття і міжнародно-правовий зміст.
- •28. Міжнародно-правовий режим рік. Режим судноплавства по Дунаю.
- •25. Державна територія: поняття, підстави зміни Лепжявні кпплпми
- •27.Міжнародно-правова оренда державної території.
- •11L1 дми оренда:,
- •29. Міжнародно-правовий режим Антарктики.
- •31. Територіальне море і прилегла зона: межі і міжнар-правовий режим.
- •35. Відкрите море: межі і міжнародно-правовий режим.
- •40. Особи, що користуються дипломатичними імунітетами. Поняття службового імунітету.Привілеями та
- •37. Міжнародно-правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •3739. Постійне дипломатичне представництво: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •42. Консульська установа: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •44. Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування працівників консульської установи.
- •41, Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування
- •43. Особи, що користуються консульськими привілеями та імунітетами. Поняття службового імунітету.
- •46, Спеціальні місії: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •45. Дипломатичні й консульські митні та фіскальні привілеї та імунітети.
- •II Консульські*
- •47, Представництва держав при міжнародних організаціях: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •50. Співдружність Незалежних Держав: цілі діяльності, членство,
- •52. Питання про природність і невід’ємність пряв людини та можливість їхнього обмеження в міжнародному праві.
- •49. Рада Європи: цілі діяльності, членство, організаційна структура,
- •І Статуту рє).
- •51. Право єс: джерела та дія у внутрішніх правопорядках держав-членів.
- •54. Концепція прав людини за Загальною декларацією прав діоди ни 1948р. Юридична сила Декларації.
- •56. Перший Факультативний протокол до Міжняродного пакту про громадянські і політичні права 1966р.
- •53. Питання про виключну внутрішню компетенцію держав у галузі прав людини.
- •55. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р . Історія прийняття, каталог прав, контрольний механізм.
- •58.Конвенція про права людини та основоположні свободи 1950 р. І
- •57. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966р* іслгприйяяття* каталог прав, контрольний механізм.Р
- •5К°р™-результатами наукового проірес,!
- •59. Європейський суд з прав людини: склад, юрисдикція, виконання
- •62. Міжнародно-правовий захист прав жінок.
- •64. Міжнародно-правовий захист прав біженців.
- •61. Міжнародно-правовий захист прав дітей.
- •63. Міжнародно-правовий захист прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин.
- •66. Міжнародне співробітництво в боротьбі з рабством, работоргівлею і торгівлею людьми.
- •68. Міжнародне співробі тництво в боротьбі з тероризмом.
- •0 Замах на вчинення будь-якого з вищенаведених правопорушень або участь як спільника особи, що вчиняє або намагається вчинити таке правопорушення.
- •65. Конфлікти юрисдикцій держав: поняття, причини, міжнародно- правові засоби усунення.
- •67. Міжнародне співробітництво в боротьбі з катуваннями та іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання;
- •70. Міжнародне співробітництво в боротьбі з використанням ядерного матеріалу зі злочинною метою
- •72. (Міжнародне співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин.
- •69. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинами проти безпеки цивільної авіації.
- •71. Міжнародне співробітництво в боротьбі з піратством.
- •74. Міжнародна правова допомога: поняття, обсяг і умови надання.
- •76. Міжнародне кримінальне право.
- •73. Міжнародне співробітництво в боротьбі з організованою* транснаціональною злочинністю.
- •75. Екстрадиція в міжнародному праві. Українське законодавство про екстрадицію.
- •78. Міжнародне співробітництво в боротьбі з апартеїдом*
- •80. Міжнародне співробітництво в боротьбі з військовими злочинами.
- •77. Міжнародне співробітництво в боротьбі з геноцидом.
- •79. Міжнародне співробітництво в боротьбі з расовою дискримінацією.
- •82. Міжнародне економічне право: поняття, джерела, принципи.
- •84. Міжнародне екологічне право: поняття, джерела, принципи.
- •8LМіжнародні кримінальні судові органи і міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб.
- •86.00Н як універсальна міжнародна система колективної безпеки. Повноваження рб і га у випадку загрози миру або порушення миру.
- •85,Міжнародно-правове регулювання застосування сили в міжнародних відносинах.
- •87.Регіональні міжнародні системи колективної безпеки. Організація Північноатлантичного договору (нато).
- •90,Міжнародний суд: юрисдикція щодо вирішення спорів і надання* консультативних висновків.
- •89. Міжнародно-правове регулювання вирішення міжнародних спорів.
- •91.Міжнародно-правове регулювання ведення збройних конфліктів. Обмеження засобів і метолів ведення війни.
- •94. {Міжнародний комітет Червоного Хреста і його права згідно з міжнародним гуманітарним правом.
- •96.Підстави міжнародно-правової відповідальності держави. Оост&вини, шо виключають ппотигтавність діяння держави.
- •93.Комбатанти і некомбатанти: критерії і юридичне значення,
- •95. Між народно-правове регулювання ведення неміжнародних збройних * конфліктів.
- •5»Здійснення повстаннями контролю нал частиною території держави.
- •98.РеалЬація міжнародно-правової відповідальності держав. Міжнародно- ппавові санкції.
- •1РеЯлізйиія міжняплгтна-nnftRftRnï ві!шлкіяя.Пкі«лртії , ,
- •97,Види та Форми міжнародної відповідальності держав. « р
67. Міжнародне співробітництво в боротьбі з катуваннями та іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання;
У міжнародному праві небагато міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу зі злочинами проти життя та здоров’я. Традиційно вважається, що їхня суспільна небезпека не виходить за національні рамки. Виключенням є застосування катувань , нелюдського або такого поводження чи покарання, що принижує гідність.
У загальному міжнародному праві загальна заборона катувань, нелюдського або такого поводження чи покарання, що принижує гідність, встановлена низкою міжнародних договорів, переважна більшість яких - про права людини.
Єдиним
міжнародним договором, яким визначено
загальну правову модель складу злочину
«катування» є КШРСИШЯ
проти датувань
та
інших жорстоких,
нелюдських
або таких, що при нижу ^гідність, вадів
поводжешіята покарання. (Щр(дата приєднання України — 26 січня 1987
р.)Європейська
конвенція про запобігання
щщрам
і нелюдському такому,,
що
принижує гідність, поводженню чи
покаранню1987 р. (дата приєднання України — 24 січня
1997 р.) визнає це визначення та встановлює
механізм міжнародного контролю за
дотриманням конвенції.
Катування означає «будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюють сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи зізнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа, у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу до чогось, чи з будь-якої причини, що грунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.
У це поняття не включають біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково» (ст, 1). Цей злочин може бути скоєним лише навмисно.
Комітет
проти,
катуваньзасн у відповідності зі статтею 17
Конвенції складається з10
експертів,
які володіютьвисокими
моральними
якостями і визнаною компетенцієюв
галузі
прав людини і виступаючихв
особистій
якості. Комітет вправі одержувати і
розглядати повідомлення осіб, які
знаходяться під його юрисдикцією, котрі
стверджують, що вони е жертвами порушення
положень Конвенції, або повідомлення
такого роду, що надходять від їхнього
імені.
Комітет також наділений певними функціями із вирішення спорів між державами — учасницями Конвенції, для чого вправі створювати Погоджувальну комісію.
!і4
70. Міжнародне співробітництво в боротьбі з використанням ядерного матеріалу зі злочинною метою
У сучасному світі злочини з використанням ядерних матеріалів трапляються досить їлдко. ^ побоювання злочинного використання таких матеріалів настільки великі, що в 1980 р. 1було шно Конвенцію ппо Апичиий -»а хист ялепного матеріалу (набула чинності для України 05 серпня 19Л р.)
прийїйіі" ^1. пер^^і^ародним договором було п0=нс відвернути потенційну небезпеку внаслідок незаконного захоплення та використання ядерного мггоршу.
Конвенція передбачає обов’язок держав-учасниць розробити ефективні заходи для ,1*0^ захисту ядерного матеріалу, відвернення та виявлення правопорушень щодо ядерного матеріалу та покарання за них.
?ГДоЖуЯеФ^»60не дозволяти експортувати
^Т^’дГв^Г’^н^Гперевезеиия по своїй території ядерного матеріалу, якшо ця держава- учасниця не одержала гарантії того, що такий матеріал під час міжнародного перевезення буде захищено
ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ Конвенції. . „.»„„„в
Захопи ДЛЯ відвернення та виявлення правопорушень ,ЩМй.ядерцрп? ІШУРЦМУ ТА ПЙупрундда
них
4 Конвенція
визнач загал риси складів злочинів"які
підлягуніфікації в націонал законодавстві.
З об’єктивного боку злочинними є незаконні дії -» Стаття 7 - Навмисне вчинення: ^ я
без дозволу компетентних органів такі дії, як отримання, володіння, використання, видозмінення, знищення чи розпилювання ядерного матеріалу, що спричиняє або може спричинити смерть будь-якої особи або заподіяти їй серйозне каліцтво, або завдати суттєвої шкоди власності,
крадіжки ядерного матеріалу або його захоплення шляхом граоежу,
привласнення або отримання шляхом обману ядерного матеріалу; ППППЬІПГ^ <™ль
сі) ДІЇ, які являють собою вимогу шляхом загрози силою або застосування сили, або за допомогою будь
якої іншої форми залякування про видачу ядерного матеріалу;
‘використати ядерний матеріал з метою спричинити смерть будь-якої особи або заподіяти їй серйозне
каліцтво, або завдати значної шкоди власності, або
вчинити правопорушення, зазначене в підпункті "Ь", з метою змусити фізичну або юрі д і у У» міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї,
0 спроби вчинити будь-яке правопорушення, зазначене в пунктах а , о або с ;
е) такі дії, як участь у будь-якому правопорушенні, зазначеному в пунктах а - т ,
% е п™вопорушенн.м я« карається кожною держааою-учасницею а ранках саого «»цюнаяьного законодавства, визначені у ст, 7 Конвенції. Суб'єктом злочину Конвенція називає будь-яку особу. Із
суб’єктивного боку ЗЛОЧИН можебути СКОЄНОлише навмисно. илппмппї п
іСпнвениія гто Фізичний захист ядерного матеріалу містить також МРІЦЦ РІЇР рр<№0.ЙУ Д9П0М9ГУД
Поавопорушення, перелічені в Конвенції, розглядають^ як поТ5^зЧй^аІТІ55>по^ушн.акІ». Держааи-учасниці максимальне. сприяю«.одна одній у зв’язку із кримінальним судовим розглядом справ щодо злочинів, зазначених у Конвент», включаючи надання наявних в їхньому розпорядженні доказів, необхідних для такого суд ро яду. ^