22. Тлумачення міжнародних договорів: поняття, види, основні правила.

1. Тлумачення— це встановлення дійсного змісту міжнародного договору -» того змісту, який

точно відображає волю сторін договору, що існувала під час його укладання. *» здійснюється для правильного застосування положень міжнародного договору і має відбуватися зпдно з основними принципами сучасного міжнародного права. . _ .

2. Основні принципи та прпвнла тлумачення(розділ 3 Віденської конвенції 1969 р.):

1. міжнародний договір повинен тлумачитись сумлінно (п. 1 ст. ЗІ) *» передбачає чесність і добру волю сторін, спрямовану на встановлення дійсного змісту договору.

2. термінам договору сторони повинні надавати загальне значення відповідно до об екта та

цілей договору (п. 1 ст. 31). Термін набуває спеціального значення лише в тому випадку, якщо встановлено, що учасники договору мали такий намір (п. 4 ст. Зі). Загальновизнано: якщо сторона наполягає на тому, що термін договору має особливе (спеціальне) значення, вона повинна це аргументовано довести. . .

3. при тлумаченні договору сторони мають можливість використовувати додаткові засоби: підготовчі матеріали, що передували укладанню договору, а також посилатися на обставини укладання договору -» дозволяється лише в тих випадках, коли тлумач спричиняє неясні та двозначні висновки або результати, що є відверто безглуздими та нерозумними (ст. 32).

Ні, Види.Тлумачення здійснює той орган, який застосовує договір.

Якщо тлумачення здійснює орган однієї з держав —- сторін договору, цс тлумачення має юридичну силу лише для цієї держави (внутрішньодержавне тлумачення) -» Розрізняють

парламентське, урядове та судове тлумачення такого виду.

Якщо тлумачення здійснюється за згодою сторін договору -»автентичне. Цей вид тлумачення мас найбільший ефект і найвищу юридичну силу. Воно може містити зміни до договору та здійснюватись у будь-якій формі: спеціального договору, домовленості, обміну нотами (листами),