15. Класифікація та ісрархія норм міжнародного права.

• За єФсррюдії: І »Універсальні -> діють у глобальних масштабах і мають загальнообов'язкову силу. Осн форма вираження -т міжнародні звичаї, Прикладами універсальних норм є основні загальновизнані принципи міжнародного права, положення таких універсальних багатосторонніх договорів, як Віденська конвенція поо дипломатичні зносини 1961 р„ Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. та ін. 2)Репонпльні~твідносини в межах певного географічного регіону між державами, що розташовані в ньому. 3)Партикулярні регулюють відносини держав незалежно від географічного регіону.

. * Шмператнвні найважл міжнародні відносини, що стосуються всезагальних

інтересів. Вони багато в чому визначають характер усього міжнародного права. Порушення імперативної норми заподіює шкоду усьому світовому співтовариству^ вони є певними критеріями юридичної чинності інших норм міжнародного права, ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р -•> «імперативна норма загального міжнародного права є нормою, яка приймається та визнається міжнародним співтовариством держав загалом як норма, відхилення від якої неприпустиме і яка може бути змінена лише наступною нормою загального міжнародного права, що носить такий саме характер». 4 прикладами таких норм є принципи сучасного міжнародного права: суверенна рівність держав, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань, вирішення міжнародних спорів мирними засобами та ін.2Шнспозитивні закріпл право сторін відступити від їхнього змісту й обрати інший варіант поведінки, який самою нормою прямо не передбачений. У разі якщо сторони не обрали цей інший варіант поведінки, вонизобов язані суворо дотримуватися приписів диспозитивної норми. За її порушення сторони несуть міжнародно-правову відповідальність;^{7 и 7}

• За-Фжкціящи _В._СИСТСМ1 міжнародного права: ПМатеріальні визначають конкретні права й ооов язкн сторін идодо певного об єкта міжнародно-правового реі^лювання, ^Процесуальні->порядок створення та реалізації матеріальних норм (правила процедури міжнародних конференцій та організацій, процедури вирішення міжнародних спорів та ін.);

• рішеннях міжнародних організацій, що мають нормативні властивості;

  • За-Ш&Соб.УйЗ дсгудювоння: РЗобов’язальні 2)Уповноважувальні ЗїЗаборонні 4)Відсильні

  • Дачдсом дп І )Строкові 2)Безстрокові

  • П^І£П1Ш2Ші4 Міжнародно-правові зобов’язання, виражені у формі міжнародного договору ¹

  За..способом.створення тд Фор/иоювираження- норми звичаєві, договірні та ті, що містяться в

розглядаються як юридично рівноцінні. Разом із тим у ІГпол XX ст. значення загальних принципів права перестало ^бути винятковим у питаннях співвідношення міжнародно-правових норм. Визнання після II світової війни вищої юридичної сили за імперативними нормами(jus cogens) надало нормативній системі міжнародного права тієї ієрархічної структури, у якій загальні принципи здебільшого почали виконувати допоміжні функції.⁷

Імперативні норми складають фундамент нормативної системи сучасного міжнародного права, визначають межі чинності або нечинності його норм. Самі вони можуть бути змінені «лише наступною нормою,загального міжнародного права, що носить такий саме характер» (ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.). ^г

Питання співвідношення зобов'язань держав-членів згідно із Статутом ООН та регіональними договорами, що укладаються ними, регулюються главою VIII. -> п. І ст. 5*2 «цей Статут жодною мірою не перешкоджає існуванню регіональних угод або органів для вирішення таких питань, що стосуються підтримання міжнародного миру та безпеки, які є придатними для регіональних дій, за умови, що такі угоди або органи та їхня діяльність сумісні із цілями і принципами Організації».

Основні принципи ООН поширюються і на ті держави, що не є її членами. З одного боку, це є результатом того, що щ принципи тривалий час сприймаються світовим співтовариством як універсальні міжнародні звичаї, що формують основу загального міжнародного права. З іншого боку, п. 6 ст. 2Статуту ООН приписує: «Організація піклується про те, щоб держави, які не є її членами, діяли відповідно до цих принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародно миру та безпеки».