- •2. Періодизація розвитку міжнародного права. Проблема гвропоцентризму в міжнародному праві.
- •XI, Від Вестфальського конгресу до епохи Великої французької революції (межа XVIII—XIX століть).
- •4. Держава як суб'єкт міжнародного права: критерії державності, міжнародна правосуб'єктність.
- •1. Поняття міжнародного публічного права* Сутн і харак суч мпп.
- •3. Розвиток міжнародного права в XX сторіччі.
- •8.Міжнародна правосуб’ектність народу.
- •5,Визнання держави в міжнародному праві, поняття, види, «ор значення,
- •7. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •9* Питання про міжнародну правосуб’ектність суб’єктів федеративних держав і адміно-територіал одиниць унітарних держав.
- •11. Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
- •14. Проблема розшир кола джерел мп. Міжнародне «м’яке» право.
- •16. Моністична та дуалістична теорії взаємодії міжнародного та
- •13. Загальні принципи права як джерело міжнародного права.
- •15. Класифікація та ісрархія норм міжнародного права.
- •18. Юридич знач надання згоди вру на обов’яж між народи договору.
- •20. Укладання міжнародного договору і набуття ним чинності. Реєстрація й опублікування міжнародних договорів.
- •19»ІИіжна род но-пря вовн й звичай і право України.
- •22. Тлумачення міжнародних договорів: поняття, види, основні правила.
- •24.Прявонаступннцтво щодо міжнародних договорів. Правоняступництво України щодо міжнародних договорів.
- •21. Застереження до міжнародного договору: поняття, порядок вираження і юридичні наслідки.
- •23. Визнання міжнародних договорів недійсними: підстави, юридичні наслідки.
- •26, Територіальне верховенство держави: поняття і міжнародно-правовий зміст.
- •28. Міжнародно-правовий режим рік. Режим судноплавства по Дунаю.
- •25. Державна територія: поняття, підстави зміни Лепжявні кпплпми
- •27.Міжнародно-правова оренда державної території.
- •11L1 дми оренда:,
- •29. Міжнародно-правовий режим Антарктики.
- •31. Територіальне море і прилегла зона: межі і міжнар-правовий режим.
- •35. Відкрите море: межі і міжнародно-правовий режим.
- •40. Особи, що користуються дипломатичними імунітетами. Поняття службового імунітету.Привілеями та
- •37. Міжнародно-правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •3739. Постійне дипломатичне представництво: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •42. Консульська установа: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •44. Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування працівників консульської установи.
- •41, Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування
- •43. Особи, що користуються консульськими привілеями та імунітетами. Поняття службового імунітету.
- •46, Спеціальні місії: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •45. Дипломатичні й консульські митні та фіскальні привілеї та імунітети.
- •II Консульські*
- •47, Представництва держав при міжнародних організаціях: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •50. Співдружність Незалежних Держав: цілі діяльності, членство,
- •52. Питання про природність і невід’ємність пряв людини та можливість їхнього обмеження в міжнародному праві.
- •49. Рада Європи: цілі діяльності, членство, організаційна структура,
- •І Статуту рє).
- •51. Право єс: джерела та дія у внутрішніх правопорядках держав-членів.
- •54. Концепція прав людини за Загальною декларацією прав діоди ни 1948р. Юридична сила Декларації.
- •56. Перший Факультативний протокол до Міжняродного пакту про громадянські і політичні права 1966р.
- •53. Питання про виключну внутрішню компетенцію держав у галузі прав людини.
- •55. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р . Історія прийняття, каталог прав, контрольний механізм.
- •58.Конвенція про права людини та основоположні свободи 1950 р. І
- •57. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966р* іслгприйяяття* каталог прав, контрольний механізм.Р
- •5К°р™-результатами наукового проірес,!
- •59. Європейський суд з прав людини: склад, юрисдикція, виконання
- •62. Міжнародно-правовий захист прав жінок.
- •64. Міжнародно-правовий захист прав біженців.
- •61. Міжнародно-правовий захист прав дітей.
- •63. Міжнародно-правовий захист прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин.
- •66. Міжнародне співробітництво в боротьбі з рабством, работоргівлею і торгівлею людьми.
- •68. Міжнародне співробі тництво в боротьбі з тероризмом.
- •0 Замах на вчинення будь-якого з вищенаведених правопорушень або участь як спільника особи, що вчиняє або намагається вчинити таке правопорушення.
- •65. Конфлікти юрисдикцій держав: поняття, причини, міжнародно- правові засоби усунення.
- •67. Міжнародне співробітництво в боротьбі з катуваннями та іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання;
- •70. Міжнародне співробітництво в боротьбі з використанням ядерного матеріалу зі злочинною метою
- •72. (Міжнародне співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин.
- •69. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинами проти безпеки цивільної авіації.
- •71. Міжнародне співробітництво в боротьбі з піратством.
- •74. Міжнародна правова допомога: поняття, обсяг і умови надання.
- •76. Міжнародне кримінальне право.
- •73. Міжнародне співробітництво в боротьбі з організованою* транснаціональною злочинністю.
- •75. Екстрадиція в міжнародному праві. Українське законодавство про екстрадицію.
- •78. Міжнародне співробітництво в боротьбі з апартеїдом*
- •80. Міжнародне співробітництво в боротьбі з військовими злочинами.
- •77. Міжнародне співробітництво в боротьбі з геноцидом.
- •79. Міжнародне співробітництво в боротьбі з расовою дискримінацією.
- •82. Міжнародне економічне право: поняття, джерела, принципи.
- •84. Міжнародне екологічне право: поняття, джерела, принципи.
- •8LМіжнародні кримінальні судові органи і міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб.
- •86.00Н як універсальна міжнародна система колективної безпеки. Повноваження рб і га у випадку загрози миру або порушення миру.
- •85,Міжнародно-правове регулювання застосування сили в міжнародних відносинах.
- •87.Регіональні міжнародні системи колективної безпеки. Організація Північноатлантичного договору (нато).
- •90,Міжнародний суд: юрисдикція щодо вирішення спорів і надання* консультативних висновків.
- •89. Міжнародно-правове регулювання вирішення міжнародних спорів.
- •91.Міжнародно-правове регулювання ведення збройних конфліктів. Обмеження засобів і метолів ведення війни.
- •94. {Міжнародний комітет Червоного Хреста і його права згідно з міжнародним гуманітарним правом.
- •96.Підстави міжнародно-правової відповідальності держави. Оост&вини, шо виключають ппотигтавність діяння держави.
- •93.Комбатанти і некомбатанти: критерії і юридичне значення,
- •95. Між народно-правове регулювання ведення неміжнародних збройних * конфліктів.
- •5»Здійснення повстаннями контролю нал частиною території держави.
- •98.РеалЬація міжнародно-правової відповідальності держав. Міжнародно- ппавові санкції.
- •1РеЯлізйиія міжняплгтна-nnftRftRnï ві!шлкіяя.Пкі«лртії , ,
- •97,Види та Форми міжнародної відповідальності держав. « р
75. Екстрадиція в міжнародному праві. Українське законодавство про екстрадицію.
Екстрадиціявидача однією державою ін осіб, яких підозрюють у скоєнні злочину або яких засуджено за скоєння злочину,
У міжнародній практиці розповсюджені міжнародні договори про екстрадицію.
Зазвичай у них вказують:
правопорушення, скоєння яких є підставою для екстрадиції;
підстави для відмови в екстрадиції;
порядок направлення вимоги про екстрадицію;
документи, які мають супроводжувати вимогу про екстрадицію;
організаційно-правові засоби забезпечення екстрадиції.
Екстрадиція, як і інша правова допомога, є офіційною діяльністю, яку здійснюють лише спеціально уповноважені органи держави. В Україні такими повнова-женнями наділена Генеральна прокуратура України, ,
У міжнародно-правовій практиці відомі умови, за яких екстрадицію, як правило, не здійснюють. Зазвичай на них вказують в міжнародних договорах. У видачі відмовляють, якщо:
особа є громадянином держави, від якої вимагають видачі;
злочин, який скоїла особа, розглядається державою, яка робить запит, як політичний;
закінчились строки давності;
правопорушення пов’язане з податками, митними зборами;
правопорушення є злочином приватного звинувачення:
правопорушення не є злочином за законом держави, від якої вимагають видачі;
злочин скоєно на території держави, від якої вимагають видачі;
за правопорушення не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі;
компетентні органи держави, від якої вимагають видачі, прийняли остаточне рішення не порушувати кримінальної справи або припинити кримінальне переслідування за те ж саме правопорушення.
Після одержання вимоги запитувана Договірна Сторона негайно вживає заходів для взяття під варту особи, видача якої потрібна (за винятком тих випадків, коли видача не може бути здійснена), та негайно повідомляє про це державу, що запитує. Особа, узята під варту для забезпечення екстрадиції, повинна бути звільнена, якщо вимога про її видачу не надійде протягом 1 місяця з дня узяття під варту.
Участь у Конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р. накладає ШШ?
екстрадиції
з України будь-якої особи, яка
знаходиться
під Д ЮРИСДНКШШ.
Зокрема, заборонено видавати державам,
в яких цю особу може бути засудженно до
смертної кари, та державам, де існує
практика застосування тортур, нелюдського
або такого, що принижує гідність,
поводження чи покарання.
78. Міжнародне співробітництво в боротьбі з апартеїдом*
Злочинність
апартеїду визнана Конвенцією
ппо запобігання зл о
чин
Y__an
а
оте Тд у та покарання
за
нього 1973 о.Але з огляду на склад злочину, визначений
у Конвенції апартеїд, поза сумнівом, є
злочинним відповідно до звичаєвого
міжнародного права. Прийняття Конвенції
про запобігання злочину апартеїду та
покарання за нього було пов язане з
появою держав — Пд-Афр Республіки та
Південної Родезії, які проводили політику
расової сегрегації, спрямовану на знищ
небілого населення цих країн.
Злочин апартеїду-> включає схожу з ним політику і практику расової сегрегації і дискримінації в тому вигляді, в якому вони практикуються в південній частині Африки, означає такі нелюдські акти, вчинені з метою встановлення і підтримання панування однієї расової групи людей над небудь інший расової групою людей і її систематичного гноблення:
позбавлення члена або членів расової групи або груп права на життя і свободу особистості;
І) шляхом вбивства членів расової групи або груп;
шляком заподіяння членам расової групи або груп серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу і зазіхання на їхню свободу або гідність, або в результаті застосування до них тортур, або жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність поводження і покарання;
шляхом довільного арешту і незаконного утримання у в'язницях членів расової групи або груп;
навмисне створення для расової групи чи груп таких життєвих умов, які розраховані на її чи їх повне або часткове фізичне знищення;
будь-які заходи законодавчого характеру та інші заходи, розраховані на те, щоб перешкодити участі расової групи чи груп у політичному, соціальному, економічному і культурному житті країни, і навмисне ств умов, що перешкодж повному розвиткові такої групи або таких груп, зокрема, шляхом позбавл членів расової групи або груп осн прав людини і свобод, включ право на працю, право на ств визнаних профспілок, право на освіту, право залиш свою країну і поверг в неї, право на громадянство, право на свободу пересув і вибору місця прожив, право на свободу переконань і вільне їх виявлення і право на свободу мирних зборів і асоціацій;
будь-які заходи, у тому числі законодавч х-ру, спрямов на поділ населення за расовою ознакою допом ств ізольован резервацій і гетто для членів расової групи або груп, заборона зміш шлюбів між членами різних расових груп, експропріації земельн власності, що належ расової групі або групах або їх членам;
експлуатація праці членів расової групи або груп, зокрема використання їх примусової праці;
переслідування організацій і осіб шляхом позбавлення їх основних прав і свобод за те, що вони виступають проти апартеїду.
Міжнародної кримінальної відповідальності, незалежно від мотиву, підлягають особи, члени організацій і установ та представники держав, що проживають як на території держави, де відбуваються ці дії, так і в будь-якому іншому державі, де вони:
а Здійснюють, беруть участь у вчиненні, безпосередньо підбурюють або замишляють вчинення актів, зазначених у статті II цієї Конвенції;
Ь) безпосередньо сприяють, заохочують або співпрацюють у вчиненні злочину апартеїду.
Міжнародне право розглядає апартеїд як тяжкий міжнародний злочин проти людяності, який становить серйозну загрозу для міжнародного миру та безпеки (ст. І).
Розгляд
справ про скоєння цього злочину підпадає
під юрисдикцію міжнародних кримінальних
судових органів, на
що
вказують статті ЦІі
V Конвенції.