68. Міжнародне співробі тництво в боротьбі з тероризмом.

За всю історію існування тероризму - соціального феномену, значно змінився його зміст та форми прояву, хоча сутність залишилась тією ж - використання крайнього насильства чи погрози насильством для досягнення певних політичних, релігійних чи інших публічних цілей, при наявності основного конструктивного елементу - мотиву злочинного терористичного діяння - устрашіння державної влади, суспільства чи його частини

Визначення поняття ''тероризму" “>_ст_? 1 та 2 Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом:

1. правопорушення, що підпадає під дію Конвенції про боротьбу із незаконним захопленням повітряних суден, підписаної в Гаазі 16 грудня 1970 р;

2. правопорушення, що підпадає під дію Конвенції про боротьбу із незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, підписаної в Монреалі 23 вересня 1971 р;

3. серйозне правопорушення шляхом посягання на життя, фізичну недоторканість або свободу осіб, що мають міжнародний захист, включаючи дипломатичних агентів;

(і) правопорушення шляхом викрадення, захоплення заложників або серйозного незаконного затримання;

е) правопорушення шляхом застосування бомби, гранати, ракети, автоматичної вогнепальної зброї або листів чи пакетів із закладкою вибухового пристрою, якщо таке застосування створює небезпеку для осіб;

0 Замах на вчинення будь-якого з вищенаведених правопорушень або участь як спільника особи, що вчиняє або намагається вчинити таке правопорушення.

і) інше серйозне правопорушення із застосуванням насильства проти життя, фізичної недоторканості або своооди особи, або серйозне правопорушення проти власності, якшо таке діяння створило колективну небезпеку для осіб.

Головною ознакою сучасного підходу до міжнародного співробітництва у боротьбі з тероризмом є відмова розглядати тероризм як політичний злочин, або як злочин, пов’язаний із політичним злочином, або як такий, що викликаний політичними мотивами.

Боротьба з міжнародним тероризмом повинна вестися кримінально-правовими методами у відповідності з міжнародними конвенціями.

Відповідальність несуть фізичні особи.

Якщо терористичні дії підтримуються державою, то вона несе за це міжнародно-правову відпо­відальність і до неї застосовуються контрзаходи, а у випадку необхідності і санкції за рішенням Ради Безпеки ООН.

65. Конфлікти юрисдикцій держав: поняття, причини, міжнародно- правові засоби усунення.

(снування різних правових режимів території (міжнародного, національного, змішаного)призвело до необхідносте визнаватиза допомогою міжнародного праваособливості взаємодії та співвідношення

1-^і Внутрішні ^оськГ^Ьводн*^0П4>^СДп ри^ережна держава вправі здійсн юрисдикцію щодо іноземних торгових суден, які знаходяться у внутрішніх водах, І осіб на їх борту. Але на практиці прибережні держави на умовах взаємності обмежують свою юрисдикцію на цій території, що знаходить відображення в міжнародних угодах, зокрема в угодах про торгове мореплавання. Виключення торкаються тільки питання кримінальної юрисдикції.

2. Територіальне мопе4 порядок і умови здійсн юрисдикції на борту судна під час мирного проходу визначаються відповідно до міжнародного права.

Здійснення цивільної юрисдикції прибережної держави при виконанні мирного проходу залежить від суб’єкта цивільно-правової відповідальності. Прибережна держава не повинна зупиняти або змінювати курс іноземного судна з метою здійснення цивільної юрисдикції щодо особи, яка знаходиться на борту. Але щодо судна, яке виконує мирний прохід, прибережна держава вправі вжити заходи стягнення або арешт з будь-якої цивільної справи, що виникла у зв’язку з обставинами або в силу відповідальності, прийнятої або накликаної на себе цим судном під час або до мирного проходу.,Іноземні військові човни та державні судна, що експлуатуються в некомерційних цілях, під час мирного проходу мають імунітет від цивільної та кримінальної юрисдикції прибережної держави. Завдання шкоди або збитків такими суднами є підставою п/іяміжнародно-правової відповідальності держави прапора.

2. Юрисдикція у відкритому уооі у відкритому морі судна таособи, які знаходяться наних, повинніпідкорятися юрисдикції владисвого прапора. Рівною мірою у відкритому морі тільки держава прапора вправі поширювати юрисдикцію, у тому числі кримінальну , на своє судно. Виключення в обсязі, оговореномув Конвенції про відкрите море 1958 р. і в Конвенції ООН з морського права 1982 р., складають випадки боротьби з рабством і работоргівлею , піратством , незаконною торгівлею наркотичними та психотропними речовн- нами , несанкціонованими радіопередачами з відкритого моря. З метою боротьби військові човни вправі піддати це судно догляду. + судна, що не можуть довести свою національність (державну приналежність), судна, на яких піднято іноземний прапор, або судна, які відмовляються підняти свій прапор, алев дійсності мають ту саму національність, що й військовий човен. На основі результатів догляду командир військ човна прийм рішення на основі норм міжнародного права.

Переслідування по гарячих слідах іноземного судна може мати місце, якщо компетентні органи влади прибережної держави мають достатні підстави вважати, що цс судно порушило закони та правила цієї держави. Таке переслідування має розпочатися тоді, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходиться у внутрішніх водах, архіпелажних водах, у територіальному морі або прилеглій зоні держави, що переслідує. Переслідування може продовжуватися за межами територіального моря або в прилеглій зоні держави лише за умови, що воно не переривається. Якщо іноземне судно знаходиться у прилеглій зоні, переслідування може початися тільки у зв’язку з порушенням прав, для захисту яких ця зона встановлена.

Право переслідування по гарячих слідах вправі використовувати тільки військові судна, військові літальні апарати або інші судна й літальні апарати, що мають чіткі зовнішні знаки, дозволяють упізнати їх як такі, що знаходяться на урядовій службі й уповноважені для цієї мети. Право переслідування по гарячих слідах припиняється, щойно судно, що його переслідують, входить у територіальне море своєї або будь-якої третьої держави. Безумовний і повний імунітет від іноземної юрисдикції мають у відкритому морі: військові судна ,* судна, що належать державі; судна, які вона експлуатує і які знаходяться лише на некомерційній державній службі . Військове або інше судно, що належить державі, захоплене командою, котра чинить вказані вище правопорушення, втрачає імунітет.