- •2. Періодизація розвитку міжнародного права. Проблема гвропоцентризму в міжнародному праві.
- •XI, Від Вестфальського конгресу до епохи Великої французької революції (межа XVIII—XIX століть).
- •4. Держава як суб'єкт міжнародного права: критерії державності, міжнародна правосуб'єктність.
- •1. Поняття міжнародного публічного права* Сутн і харак суч мпп.
- •3. Розвиток міжнародного права в XX сторіччі.
- •8.Міжнародна правосуб’ектність народу.
- •5,Визнання держави в міжнародному праві, поняття, види, «ор значення,
- •7. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •9* Питання про міжнародну правосуб’ектність суб’єктів федеративних держав і адміно-територіал одиниць унітарних держав.
- •11. Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
- •14. Проблема розшир кола джерел мп. Міжнародне «м’яке» право.
- •16. Моністична та дуалістична теорії взаємодії міжнародного та
- •13. Загальні принципи права як джерело міжнародного права.
- •15. Класифікація та ісрархія норм міжнародного права.
- •18. Юридич знач надання згоди вру на обов’яж між народи договору.
- •20. Укладання міжнародного договору і набуття ним чинності. Реєстрація й опублікування міжнародних договорів.
- •19»ІИіжна род но-пря вовн й звичай і право України.
- •22. Тлумачення міжнародних договорів: поняття, види, основні правила.
- •24.Прявонаступннцтво щодо міжнародних договорів. Правоняступництво України щодо міжнародних договорів.
- •21. Застереження до міжнародного договору: поняття, порядок вираження і юридичні наслідки.
- •23. Визнання міжнародних договорів недійсними: підстави, юридичні наслідки.
- •26, Територіальне верховенство держави: поняття і міжнародно-правовий зміст.
- •28. Міжнародно-правовий режим рік. Режим судноплавства по Дунаю.
- •25. Державна територія: поняття, підстави зміни Лепжявні кпплпми
- •27.Міжнародно-правова оренда державної території.
- •11L1 дми оренда:,
- •29. Міжнародно-правовий режим Антарктики.
- •31. Територіальне море і прилегла зона: межі і міжнар-правовий режим.
- •35. Відкрите море: межі і міжнародно-правовий режим.
- •40. Особи, що користуються дипломатичними імунітетами. Поняття службового імунітету.Привілеями та
- •37. Міжнародно-правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •3739. Постійне дипломатичне представництво: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •42. Консульська установа: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •44. Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування працівників консульської установи.
- •41, Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування
- •43. Особи, що користуються консульськими привілеями та імунітетами. Поняття службового імунітету.
- •46, Спеціальні місії: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •45. Дипломатичні й консульські митні та фіскальні привілеї та імунітети.
- •II Консульські*
- •47, Представництва держав при міжнародних організаціях: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •50. Співдружність Незалежних Держав: цілі діяльності, членство,
- •52. Питання про природність і невід’ємність пряв людини та можливість їхнього обмеження в міжнародному праві.
- •49. Рада Європи: цілі діяльності, членство, організаційна структура,
- •І Статуту рє).
- •51. Право єс: джерела та дія у внутрішніх правопорядках держав-членів.
- •54. Концепція прав людини за Загальною декларацією прав діоди ни 1948р. Юридична сила Декларації.
- •56. Перший Факультативний протокол до Міжняродного пакту про громадянські і політичні права 1966р.
- •53. Питання про виключну внутрішню компетенцію держав у галузі прав людини.
- •55. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р . Історія прийняття, каталог прав, контрольний механізм.
- •58.Конвенція про права людини та основоположні свободи 1950 р. І
- •57. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966р* іслгприйяяття* каталог прав, контрольний механізм.Р
- •5К°р™-результатами наукового проірес,!
- •59. Європейський суд з прав людини: склад, юрисдикція, виконання
- •62. Міжнародно-правовий захист прав жінок.
- •64. Міжнародно-правовий захист прав біженців.
- •61. Міжнародно-правовий захист прав дітей.
- •63. Міжнародно-правовий захист прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин.
- •66. Міжнародне співробітництво в боротьбі з рабством, работоргівлею і торгівлею людьми.
- •68. Міжнародне співробі тництво в боротьбі з тероризмом.
- •0 Замах на вчинення будь-якого з вищенаведених правопорушень або участь як спільника особи, що вчиняє або намагається вчинити таке правопорушення.
- •65. Конфлікти юрисдикцій держав: поняття, причини, міжнародно- правові засоби усунення.
- •67. Міжнародне співробітництво в боротьбі з катуваннями та іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання;
- •70. Міжнародне співробітництво в боротьбі з використанням ядерного матеріалу зі злочинною метою
- •72. (Міжнародне співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин.
- •69. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинами проти безпеки цивільної авіації.
- •71. Міжнародне співробітництво в боротьбі з піратством.
- •74. Міжнародна правова допомога: поняття, обсяг і умови надання.
- •76. Міжнародне кримінальне право.
- •73. Міжнародне співробітництво в боротьбі з організованою* транснаціональною злочинністю.
- •75. Екстрадиція в міжнародному праві. Українське законодавство про екстрадицію.
- •78. Міжнародне співробітництво в боротьбі з апартеїдом*
- •80. Міжнародне співробітництво в боротьбі з військовими злочинами.
- •77. Міжнародне співробітництво в боротьбі з геноцидом.
- •79. Міжнародне співробітництво в боротьбі з расовою дискримінацією.
- •82. Міжнародне економічне право: поняття, джерела, принципи.
- •84. Міжнародне екологічне право: поняття, джерела, принципи.
- •8LМіжнародні кримінальні судові органи і міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб.
- •86.00Н як універсальна міжнародна система колективної безпеки. Повноваження рб і га у випадку загрози миру або порушення миру.
- •85,Міжнародно-правове регулювання застосування сили в міжнародних відносинах.
- •87.Регіональні міжнародні системи колективної безпеки. Організація Північноатлантичного договору (нато).
- •90,Міжнародний суд: юрисдикція щодо вирішення спорів і надання* консультативних висновків.
- •89. Міжнародно-правове регулювання вирішення міжнародних спорів.
- •91.Міжнародно-правове регулювання ведення збройних конфліктів. Обмеження засобів і метолів ведення війни.
- •94. {Міжнародний комітет Червоного Хреста і його права згідно з міжнародним гуманітарним правом.
- •96.Підстави міжнародно-правової відповідальності держави. Оост&вини, шо виключають ппотигтавність діяння держави.
- •93.Комбатанти і некомбатанти: критерії і юридичне значення,
- •95. Між народно-правове регулювання ведення неміжнародних збройних * конфліктів.
- •5»Здійснення повстаннями контролю нал частиною території держави.
- •98.РеалЬація міжнародно-правової відповідальності держав. Міжнародно- ппавові санкції.
- •1РеЯлізйиія міжняплгтна-nnftRftRnï ві!шлкіяя.Пкі«лртії , ,
- •97,Види та Форми міжнародної відповідальності держав. « р
43. Особи, що користуються консульськими привілеями та імунітетами. Поняття службового імунітету.
Персонал
консульських
установ
ділиться на 3
категорії;(Віденська конвенція про консульські
зносини 1963 року)
1 консульські посадові особи,які перебувають на консульській службі і виконують консульські функції -> генеральний консул, консули , віце-консули і консульські агенти
консульські службовці, які виконують адміністративно-технічну роботу;
обслуговуючий персонал.
Консульські посадові особи повинні бути, як правило, громадянами держави, що представляється. Громадяни держави перебування або третіх держав можуть призначатися на консульські посади державою, що представляється, тільки з точно вираженої згоди держави перебування (ст. 22).
Суверенним правом держави перебування є право в будь-який час повідомити державі, що представляється, про те, що та або інша консульська посадова особа є persona non grata, або що будь-який працівник консульського персоналу є неприйнятним. У такому випадку держава, що представляється, повинна відкликати цю особу або припинити її функції в консульській установі (ст. 23).
Влада
держави перебування (зазвичай
міністерство закордонних справ)видають
консулам консульські картки, що
підтверджують їхнє посадове становище
і наявність привілеїв та імунітетів
відповідно до міжнародного права.
Функції
працівників консульськоі у^танови
цришж на таких
підстав
повідомлення держави перебування державою, що представляється, про те, що її функції припиняються (відкликання);
анулювання екзекватури(оголошенняpersonanongrata);повідомлення державою перебування держави, що представляється, про те, що держава перебування перестала вважати його працівником консульського персоналу
Надання
службового імунітету означає,що особа, що користується ним,звільняється
зід карної, цивільної й адміністративної
юрисдикції держави перебування у
відношенні дій, чинених під час виконання
службових обов’язків. Якщо ж правопорушення
зроблене не під час виконання службових
обов'язків, дане особа може бути
притягнуте до відповідальності в країні
перебування, але тільки "на підставі
постанови судової влади, у випадку
здійснення тяжких злочинів" (п. 1 ст.
41).
46, Спеціальні місії: поняття, функції, привілеї та імунітети.
Спеціальні місії- (Конвенція про спеціальні місії 1969 року) тимчасова місія, що за своїм характером представляє державу і направляється однією державою в іншу за згодою останньої для розгляду з нею певних питань або для виконання щодо неї певного завдання.
Спеціальна місія завжди має офіційний державний статус. Її міжнародно-правовий статус узагалі дуже близький до статусу дипломатичних представництв, за винятком деяких особливостей, пов’язаних із тимчасовим характером місії. Крім того, спеціальні місії можуть спрямовуватися та прийматися незалежно від наявності дипломатичних чи консульських відносин.
ГЬ- функції, шшімьних місій узгоджуються державами в кожному випадку окремо (проведення переговорів, підписання документів, участь в урочистих чи жалобних заходах і т. п.). Згода на прийом спеціальної місії, на відміну від згоди на обмін дипломатичними представництвами, може бути виражена в будь-якій, у тому' числі в мовчазній формі. Для приз І.Функції спеціальної місії припиняються, зокрема:
за домовленістю зацікавлених держав;
після виконання завдання спеціальної місії;
після закінчення строку, встановленого для спеціальної місії, якщо він спеціально не продовжений;
сі) після повідомлення посилаючою державою про те, що вона припиняє або відкликає спеціальну місію;
е) після повідомлення приймаючої держави про те, що вона вважає діяльність спеціальної місії припиненою.
Розірвання дипломатичних або консульських відносин між посилаючою державою і приймаючою державою само по собі не тягне за собою припинення діяльності спеціальних місій, що існують у момент розірвання відносин, начення голови спеціальної місії одержання агреману не обов’язкове.
НІ. Привілеї й імунітети-> трохи відрізняються від привілеїв й імунітетів дипломатичних представництв щодо статусу приміщень - спеціальні місії не мають абсолютної недоторканності приміщень, і влада країни перебування може мати доступ у такі приміщення в разі пожежі чи стихійного лиха. В іншому спеціальні місії мають такі самі, що й дипломатичні представництва, привілеї й імунітети (фіскальні привілеї, митні імунітети, недоторканність архівів і документації, свободу пересування для виконання функцій місії, свободу зносин із владою приймаючої держави та своєю владою тощо).
Особисті привілеї й імунітети персоналу спеціальної місії включають особисту недоторканність, юрисдикційні імунітети, фіскальні привілеї, митні привілеї та ін.
46
Із^юито на* Ігіжиаро^й баг^^иЙ^м№ниодник!^пГв^я^ют° ^г СТРУ ,Ра-
в міжнародно-правовому розвитку — сучасного міїнГппГнК« язують початок нової епохи
локУ^Ф^"^о“пУДдс"Г„ГН50СкГ»Гг4ЯЇІЇХ!І Р- .Д*
~ ™ГД їй
запобігаїКтс™ "”0|° Й.Є„7И8НІзаходи для
мирними засобами, згідно з принципами спЬаведлиаоеті й™^иЛ!?п^ИХ П0РУшень МИРУ- здшсиювати
У" Досягненні сЫльнТцДТ '
Конференції в Сан францискГІї’ ств’ Міжнаїолно^ОпїнЧ^” °?Н Є д.еРжав.и>ЯК!- взявши участь в Об'єднаних Націй від 1-го січня 1942 року підписали і мтиАІкгїітитЧран,ше підтісавши Декларацію т. ч. Україна).Прийом в члени ОрганЩ~5Ііржава (в
себе містяться в Статуті зобов'язання?якіпо судженн^^яківізьмуть на
виконувати.Прийом будь-якого такох леожави вцможуть 1бажають ш зобов'язання
Асамблеї
за рекомендацією Ради Безпеки Член
Опгяні'Іам!у 3аЦП-Пр0В0ДИТЬСЯ
постаново,° Генеральної містяться
в Статуті, може бути виключений
зО^гКацІЇ^Ге^,^а^птаЇГНОлПоРУшУе
пР«ншши, що Ради Безпеки.З 14 липня
2011 року має 193державабяЄ€н>
33Рек°мендацією приєднались
до ООН через їх невизнаннядержа8Н
,лениЗахідна Сахара та ж маленькі
держави не НІ. Організаційну структура:
,
Раді - Іа
кодифікацп
норм міжнародного права.
М':Секретлір]ат^ааміні^тівнн^аор^В^^^,^'^^Н^0о^^3^Т^^1'™0н^^мл
В
життя
політику, розроблену ними. р ’
якии
°^луговуе
Інші
органи, виконує програми і втілює
передаютьс5ГД^іауСд4)^ва^В?ИвсіС^питання,Р^ер?^8щен^
С?^?томІЇООНГО
ВХ0АЯТЬ усі питання*
конвенціями,
-всклад з І5 суддів, яких окремо
обириоть^АТрБ^^^ків^^^ ЧИИНИМИ
Договорами і (територіями, що були
колоніями). Д
спостереження за управлінням підопічними
територіями