
- •2. Періодизація розвитку міжнародного права. Проблема гвропоцентризму в міжнародному праві.
- •XI, Від Вестфальського конгресу до епохи Великої французької революції (межа XVIII—XIX століть).
- •4. Держава як суб'єкт міжнародного права: критерії державності, міжнародна правосуб'єктність.
- •1. Поняття міжнародного публічного права* Сутн і харак суч мпп.
- •3. Розвиток міжнародного права в XX сторіччі.
- •8.Міжнародна правосуб’ектність народу.
- •5,Визнання держави в міжнародному праві, поняття, види, «ор значення,
- •7. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •9* Питання про міжнародну правосуб’ектність суб’єктів федеративних держав і адміно-територіал одиниць унітарних держав.
- •11. Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
- •14. Проблема розшир кола джерел мп. Міжнародне «м’яке» право.
- •16. Моністична та дуалістична теорії взаємодії міжнародного та
- •13. Загальні принципи права як джерело міжнародного права.
- •15. Класифікація та ісрархія норм міжнародного права.
- •18. Юридич знач надання згоди вру на обов’яж між народи договору.
- •20. Укладання міжнародного договору і набуття ним чинності. Реєстрація й опублікування міжнародних договорів.
- •19»ІИіжна род но-пря вовн й звичай і право України.
- •22. Тлумачення міжнародних договорів: поняття, види, основні правила.
- •24.Прявонаступннцтво щодо міжнародних договорів. Правоняступництво України щодо міжнародних договорів.
- •21. Застереження до міжнародного договору: поняття, порядок вираження і юридичні наслідки.
- •23. Визнання міжнародних договорів недійсними: підстави, юридичні наслідки.
- •26, Територіальне верховенство держави: поняття і міжнародно-правовий зміст.
- •28. Міжнародно-правовий режим рік. Режим судноплавства по Дунаю.
- •25. Державна територія: поняття, підстави зміни Лепжявні кпплпми
- •27.Міжнародно-правова оренда державної території.
- •11L1 дми оренда:,
- •29. Міжнародно-правовий режим Антарктики.
- •31. Територіальне море і прилегла зона: межі і міжнар-правовий режим.
- •35. Відкрите море: межі і міжнародно-правовий режим.
- •40. Особи, що користуються дипломатичними імунітетами. Поняття службового імунітету.Привілеями та
- •37. Міжнародно-правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •3739. Постійне дипломатичне представництво: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •42. Консульська установа: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів.
- •44. Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування працівників консульської установи.
- •41, Недоторканість та імунітет від юрисдикції держави перебування
- •43. Особи, що користуються консульськими привілеями та імунітетами. Поняття службового імунітету.
- •46, Спеціальні місії: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •45. Дипломатичні й консульські митні та фіскальні привілеї та імунітети.
- •II Консульські*
- •47, Представництва держав при міжнародних організаціях: поняття, функції, привілеї та імунітети.
- •50. Співдружність Незалежних Держав: цілі діяльності, членство,
- •52. Питання про природність і невід’ємність пряв людини та можливість їхнього обмеження в міжнародному праві.
- •49. Рада Європи: цілі діяльності, членство, організаційна структура,
- •І Статуту рє).
- •51. Право єс: джерела та дія у внутрішніх правопорядках держав-членів.
- •54. Концепція прав людини за Загальною декларацією прав діоди ни 1948р. Юридична сила Декларації.
- •56. Перший Факультативний протокол до Міжняродного пакту про громадянські і політичні права 1966р.
- •53. Питання про виключну внутрішню компетенцію держав у галузі прав людини.
- •55. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р . Історія прийняття, каталог прав, контрольний механізм.
- •58.Конвенція про права людини та основоположні свободи 1950 р. І
- •57. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966р* іслгприйяяття* каталог прав, контрольний механізм.Р
- •5К°р™-результатами наукового проірес,!
- •59. Європейський суд з прав людини: склад, юрисдикція, виконання
- •62. Міжнародно-правовий захист прав жінок.
- •64. Міжнародно-правовий захист прав біженців.
- •61. Міжнародно-правовий захист прав дітей.
- •63. Міжнародно-правовий захист прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин.
- •66. Міжнародне співробітництво в боротьбі з рабством, работоргівлею і торгівлею людьми.
- •68. Міжнародне співробі тництво в боротьбі з тероризмом.
- •0 Замах на вчинення будь-якого з вищенаведених правопорушень або участь як спільника особи, що вчиняє або намагається вчинити таке правопорушення.
- •65. Конфлікти юрисдикцій держав: поняття, причини, міжнародно- правові засоби усунення.
- •67. Міжнародне співробітництво в боротьбі з катуваннями та іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання;
- •70. Міжнародне співробітництво в боротьбі з використанням ядерного матеріалу зі злочинною метою
- •72. (Міжнародне співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин.
- •69. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинами проти безпеки цивільної авіації.
- •71. Міжнародне співробітництво в боротьбі з піратством.
- •74. Міжнародна правова допомога: поняття, обсяг і умови надання.
- •76. Міжнародне кримінальне право.
- •73. Міжнародне співробітництво в боротьбі з організованою* транснаціональною злочинністю.
- •75. Екстрадиція в міжнародному праві. Українське законодавство про екстрадицію.
- •78. Міжнародне співробітництво в боротьбі з апартеїдом*
- •80. Міжнародне співробітництво в боротьбі з військовими злочинами.
- •77. Міжнародне співробітництво в боротьбі з геноцидом.
- •79. Міжнародне співробітництво в боротьбі з расовою дискримінацією.
- •82. Міжнародне економічне право: поняття, джерела, принципи.
- •84. Міжнародне екологічне право: поняття, джерела, принципи.
- •8LМіжнародні кримінальні судові органи і міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб.
- •86.00Н як універсальна міжнародна система колективної безпеки. Повноваження рб і га у випадку загрози миру або порушення миру.
- •85,Міжнародно-правове регулювання застосування сили в міжнародних відносинах.
- •87.Регіональні міжнародні системи колективної безпеки. Організація Північноатлантичного договору (нато).
- •90,Міжнародний суд: юрисдикція щодо вирішення спорів і надання* консультативних висновків.
- •89. Міжнародно-правове регулювання вирішення міжнародних спорів.
- •91.Міжнародно-правове регулювання ведення збройних конфліктів. Обмеження засобів і метолів ведення війни.
- •94. {Міжнародний комітет Червоного Хреста і його права згідно з міжнародним гуманітарним правом.
- •96.Підстави міжнародно-правової відповідальності держави. Оост&вини, шо виключають ппотигтавність діяння держави.
- •93.Комбатанти і некомбатанти: критерії і юридичне значення,
- •95. Між народно-правове регулювання ведення неміжнародних збройних * конфліктів.
- •5»Здійснення повстаннями контролю нал частиною території держави.
- •98.РеалЬація міжнародно-правової відповідальності держав. Міжнародно- ппавові санкції.
- •1РеЯлізйиія міжняплгтна-nnftRftRnï ві!шлкіяя.Пкі«лртії , ,
- •97,Види та Форми міжнародної відповідальності держав. « р
18. Юридич знач надання згоди вру на обов’яж між народи договору.
Верховна рада України надає законом згоду на обов’язковість міжнародних договорів України (ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання) та здійснює денонсацію (приймає рішення про відмову від виконання) міжнародних договорів України відповідно до Конституції України, Закону України “Про міжнародні договори України”, Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23травня 1969 р. та регламенту Верховної роди.
В Україні визнаються частиною національного законодавства норми міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Це насамперед договори, ратифіковані Верховною Радою України.
Оскільки не всі міжнародні договори мають проходити процедуру ратифікації, мова може йти тільки про договори, дія яких як частини національного законодавства можлива лише за умови ратифікації. Така умова може випливати із самого договору чи національного законодавства. За українським законодавством договори, що підлягають ратифікації, визначені в от. 7 ЗУ «Про міжнародні договори України».
Відповідно до КУ та ЗУ «Про міжнародні договори України» норми міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких наданаВРУ застое у внутрішньому правопорядку України в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Іншими словами, норми таких міжнародних договорів України повинні мати силу не меншу, ніж закони України, але не силу Конституції України. Як випливає з ч. 2 ст. 9 Конституції України, необхідною умовою укладання міжнародного договору, що суперечить Конституції України, є попереднє внесення необхідних змін до неї. Отже, у внутрішньому правопорядку міжнародний договір, обов’язковий для України, не може суперечити Конституції України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законом України, повинні застосовуватися правила міжнародного договору.
Це твердження грунтується на ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., учасницею якоїє Україна: «...учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору».
Відповідно, державні органи й органи місцевого самоврядування не мають права звузити чи скасувати своїми нормативно-правовими актами будь-які зобов’язання, що містяться в чинному міжнародному договорі.
Тому, якщо НПА, прийнятий після надання Верховною Радою України згоди на обов’язковість міжнародного договору, встановлює інші правила, ніж передбачені в міжнародному договорі, слід застосовувати правила, передбачені цим договором.
З дати надання Верховною Радою України згоди на обов’язковість міжнародного договору не можуть застосовуватися норми внутрішньодержавних нормативно-правових актів (за винятком норм конституційних актів), що суперечать нормам цього договору.
18
20. Укладання міжнародного договору і набуття ним чинності. Реєстрація й опублікування міжнародних договорів.
1
Договірна ініціатива— це пропозиція однієї чи декількох
держав укласти міжнародний договір для
вре Гу ЛЮваНН^ Н МІЖ собою. . , лі„и1плвилв.^ши (п/п
З’ясування повноважень^
Підготовка таприйняттятекстудоговору-> 3 основні організаційнрправові форми подготовкиyvroayRtHoroтексту0дог^ору:1) звичайні дипломатичні канали;2) міжнародні конференції ,3) міжнародні організації. Прийняттям тексту договору закінчуються переговори між державами щодо його підготовки ->2 Форми прийняттятексту договору:підписання та парафування.
Після узгодження та прийняття тексту договору необхідно зафіксувати, що він є остаточним і не| улягає зміні (встановлення автентичності тексту), ст. 10 Віденської конвенції 1969Р*пІЄпК^І„м 7лоРое^?ь автентичним і остаточним шляхом застосування процедури, про яку домовились держави, шо оеруть участь у переговорах: підписання, підписанняadreferendum, парафування тексту договору або заключного
аТвисломення^ ДОГОВОРУст 11 Віденських конвенцій 1969 і 1986 років
»говору, і форМОЮ.„сложив
на
його обов’язковість. Під час підпис
держави дотримуються правила альтернату
— чергування підписів,
-Обмін
документами,
що утв договір, це спрощена процедура
його укладання. Посадові осоои (як
правило,
міністри закордонних справ) надсилають
один одному листи (ноти), у яких
^^ЗДаються
попередньо узгоджені
положення щодо сутності питання. Обмін
листами означає згоду на обов язковість
^-
Ратифікація— це остаточне затвердження договору
одним ізвищих
органів
держави відповідно до процедури,
передбаченої національним законодавством.
Ратифікація втілюється у двох актах:
міжнародному (ратифікаційній грамоті)
та внутрішньодержавному нормативному
акті (законі, указі и ін.), які відповідають
двом основним функціям ратифікації:
міжнародній і внутрішньодержавній.
-
Прийняття т;і
затвердженнябільш спрощена процедура виявлення
згоди на ооов язковість договору.
Але за своєю сутністю вони виконують
ті ж самі функції, що й ратифікація.
-Приєднання*> реалізується у тому разі, коли держава
з будьяких причин спочатку не орала
участі у договорі, а згодом захотіла
приєднатися до нього. ...
rmAUMV
МІ'И
уточнення
у внутрішньому законодавстві, 1
іншою мірою примат міжнародного права ЗастосуванняУТ/^Єржавах’де визнаегься тією чи сшоздійснюються, мас бути звичайним для прмоГпРаЙ^Уміжнародно-правових норм, що
уточнення у в^угріЗинЗом^закоькща^с^і^^я ^^н^р^изацй обов’язкової конкретизації чи
»■мШДЧ.иіЦйТПТтЖаНе^ ноїїи мЙ1ї!Е!ІВОрвння нормміжнародного внутрішньому правопорядку,
імплементація е єдиним спотЙІЇ ХЙ,ОГО
права незастосовуються уВІ|^^^ядер^кавою л міжнародно-правових
зобов’язань.С0®0Мзабезпечити
у внутрішньому праві
ялин і рансширмаш.
внутрішньому праві, тому що на етапі тоансАо"пмяпТГ*7плГ/2с.^^І,'^яму д,юміжнародно-правових норм у Називаючи трансформацію перетворенням, цей термін вживають ™Й!ї!Іна*ормамивнутрішнього права, змінюють,« вона не втрачає свого статусу. Вонам1ж»аР<>Дно-правову норму не
національне законодавство. у 1 ть зразком,наоснові якого вносяться зміни в
норми
у статті нормативно-правово^ат НЗвГр^еВння
до пеиеппіїдержави ЗМ'?ТУ,
міжнародно-правової побрити мале
формулювання статті™ іжнаролн"^-пмКГ.£**ма™ Роні мот“,и:*«
бажання найбільш повне дотримання
прийнятого міжнарод^ого зо^в^ан^ Ппи
”рІагне^уняпродемонструвати про пряму дио
міжнародно-правових норм у ачтоішньо^
ппя«лМпАІо?рсцепц,гнеможливо говорити іншим як засобом
їхньої заміни. Після рецепції
y*мlyт^i^ньfшv?к»в^г^!^^^y, тому-що
р®9елція є не чим словесно схожі на
міжнародно-правові, по суті ж —норми
внутоіишьпгїГпп«^ТЬ д,я™НОрми
ТІЛЬКИ 30вні’ З, Відсилання€вказівкою у внугрішньодеожавном^
НпТ^пТ:ГО Права’ регулює
ці відсильні відносини. Відсилання
санкціонує пояме *ДНЄ пр|во як
иа джеРело' що
права
норм міжнародного права у внутрішньодержавних
ппявой??5їСуван!^сУб ектамн
внутрішнього переліку міжнародних
договорів, до яких слід звертатися
Відсила^нТв^Г^"^:У в,дсильн*йнормі немає регулювання -» не орієнтоване
в часі. Воно дієЯкп7п^^1!1Яа.уЄ Т,льки на пРеДмет правового
державою до прийняття цієї відсильної
норми, так і щоло^їїжнап^ЯОГОВОР,.В!.
складених цією майбутньому.4має бути такою, що самоздійснюсться
Вілсилан^нїК,^ °р,В’ЯКІ будутьУкладені в законодавств, та має
наслідком прямезаететумнмУ
ВН>ггрішньому
17