• лікувально-профілактичні установи — лікарні, поліклініки, санаторії;

• освітньо-художні заклади — центри творчості, театри, музеї;

• архівні установи (архів, архівний підрозділ, архівний відділ) — установи чи структурні підрозділи, що забезпечують облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснюють управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства (ст. 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 року № 3814-ХІІ¹);

• військові частини, з’єднання, військові комісаріати, військові навчальні центри, військові бази;

• установи виконання покарань — арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (ч. 2 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-ІУ²).

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу і кримінально-виконавчі установи закритого типу (ч. З ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки (ч. 4 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Таким чином, установа публічного права — це юридична особа публічного права (або організаційно самостійний суб’єкт), створена або для здійснення (забезпечення) певних прав людини, виконання певних завдань держави, або для реалізації суспільних інтересів.

5.І.4.З. Фонди публічного права

Існує численна кількість міжнародних і національних норм права, котрі передбачають публічний обов’язок держави забезпечувати права людини, здійснювати компенсаційні грошові виплати або виплати, необхідні для здійснення певного виду прав.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. З Конституції України).

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 86.

² Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 3-4. — Ст. 21.

Глава 5

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на матеріальне забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме можливість побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ст. 47 Конституції України).

Таким чином, держава взяла на себе певні зобов’язання з виплати компенсаційних, допоміжних грошових сум фізичним особам.

Державні виплати грошових коштів можуть здійснюватися з різних юридичних підстав:

• нещасний випадок на виробництві, професійне або інше захворювання;

• повна або часткова втрата працездатності особою, яка працює;

• забезпечення молодої сім’ї житлом.

• втрата робочого місця;

Приклад

Окружний адміністративний суд м. Києва розглянув адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві до Відкритого акціонерного товариства «Атомремонт»^{1 *}.

Позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві ґрунтуються на викладених у позовній заяві обставинах, а саме на тому, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо своєчасного та повного нарахування і сплати страхових внесків до Фонду, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яку він у добровільному порядку не сплачує.

¹ Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 ро

ку у справі № 2а-8678/12/2670 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : ЬПр://геуе$Іг

соиП.§оу.иа/Кеуіе\у/26210249. ³

Відкрите акціонерне товариство «Атомремонт» є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та набуло статус страхувальника та отримало страхове свідоцтво.

Відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ¹ юридичні особи або структурні підрозділи з відокремленим балансом є страхувальниками з обов'язкового страхування від нещасних випадків.

Для нарахування й виплати грошових коштів у державі створені особливі суб’єкти публічної адміністрації — так звані фонди (фонди публічного права). Саме здійснення операцій з грошовими коштами і є основним призначенням функціонування фондів публічного майна.

Фонди як суб’єкти публічної адміністрації відзначаються такими особливостями:

• є неприбутковими, державними або самоврядними утвореннями із статусом юридичної особи публічного права;

• існують поза системою органів державної влади, не належать до жодної з існуючих її гілок;

• є спеціалізованими фінансовими установами;

• діяльність, статус, структура таких фондів урегульована нормами публічного (адміністративного) законодавства;

• накопичують, розподіляють, перерозподіляють і виплачують грошові кошти;

• накопичення й виплата грошових коштів здійснюється із спеціальною метою:

компенсація втрат, яких зазнали фізичні особи особливих категорій — особи з професійним або іншим захворюванням, частково або повністю непрацездатні особи;

грошова допомога особам із обмеженими фізичними можливостями;

нарахування грошових коштів молодим сім’ям, котрі потребують

житла;

— соціальний захист осіб, які втратили роботу.

Такими фондами в Україні є:

• Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ст. 15 Закону України «Про

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 46. — Ст. 403.

12-14-937