пішої о правії у самостійну галузь права та її відмежуванню від інших і .і і\ ц ії права.

ІІо-іретє, наслідком кодифікаційної роботи стало більш-менш чітке ІШ 111. о і с п 11 я предмета адміністративного права і, як наслідок, і його мето- і. що надалі покладено в основу наукових досліджень вчених-адміні- - грати вістів наступних поколінь.

По-четверте, прийняття Адміністративного кодексу— першого ко- шфікованого адміністративного акта — та наступні намагання створити подібні кодекси спрямовувалися на приведення управлінської діяльності ю одного знаменника, що виключало б наявність різних підходів до ви- шачення правового статусу суб’єктів державного управління, форм та методів їх діяльності, особливостей взаємодії останніх із підвладними суб’єктами.

По-п’яте, кодифікація адміністративного законодавства мала на меті переведення взаємовідносин громадян та органів управління у площину нормативного регулювання, з встановленням чіткого переліку гарантій, спрямованих на охорону непорушності адміністративно-правових прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб.

Однак, незважаючи на наявність подібних позитивних моментів, ко- шфікацію адміністративного законодавства не можна визнати повністю вдалою, оскільки у її підґрунтя не були закладені науково обґрунтовані і а апробовані практикою критерії та принципи, яких, до речі, у 20-х рр. XX ст. ще і не могло існувати через молодість адміністративного права як галузі науки та законодавства. Необхідно також відзначити і той факт, що однією з причин, яка перешкодила створенню відповідних вище кодексів, була неготовність політичного керівництва країни до проведення подібної систематизації норм адміністративного права. Очевидно, що суб’єктам управління було набагато зручніше керувати країною за відсутності чітко сформульованих правил та обмежень їх діяльності. У них не було жодного бажання давати у руки населенню інструмент контролю за своєю діяльністю.

Однак і на сьогодні питання кодифікації адміністративного законодавства все ще залишається надзвичайно актуальним, що підтверджується, зокрема, схваленою Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 Концепцією адміністративної реформи в Україні¹, в якій, зокрема наголошується на тому, що ключове місце у правовому забезпеченні адміністративної реформи посідає адміністративне право, норми якого

1 Концепція Адміністративної реформи в Україні. — к. : Центр політико-право- них реформ, 1998.

4-14-937

Глава 1

мають бути спрямовані на встановлення і регламентацію таких взаємовідносин громадян, у яких кожній людині мають бути гарантовані реальні додержання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення.

Вирішення таких завдань, на думку розробників Концепції, крім іншого, передбачає і проведення кодифікації адміністративного законодавства. У даному аспекті пропонувалося розпочати роботу з розробки окремих кодифікованих нормативних актів, які б могли у майбутньому увійти до складу узагальнюючого Адміністративного кодексу України у вигляді відповідних томів або книг.

Подібна позиція, власно кажучи, підтримується також і вченими- адміністративістами, серед яких нині переважає думка про необхідність проведення саме часткової кодифікації адміністративного права, оскільки всі чітко усвідомлюють той факт, що створити єдиний всеохоплюючий за своїм змістом Адміністративний кодекс неможливо та і недоцільно з огляду, насамперед, на поліцентричність нормативної структури і високу рухомість окремих інститутів адміністративною права. У зв’язку з цим вихід у даній ситуації вбачається у поетапній кодифікації окремих підга- лузей, інститутів адміністративного права.

Література

Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т. : Том 1. Загальна частина / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). —- К. : Юридична думка, 2004.

Антологія української юридичної думки : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 5 : Поліцейське та адміністративне право / упоряд. : Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер’янов, І. Б. Усенко ; відп. ред. Ю. І. Римаренко,

2. Б. Авер’янов. — К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2003. Гасаналиев А. Ш. Формирование основних институтов административного

права и административно-правовая мисль России XIX — начала XX века : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 /А. III. Гасаналиев, — Махачкала, 1999. Гриценко І. С. Предмет адміністративного права у його історичному розвитку / І. С. Гриценко // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. — 2006. — Вип. 32. —

2. 97—104.

Гриценко І. С. Джерела адміністративного права у їх історичному розвитку/ І. С. Гриценко // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук, праць. Вип. 286. Правознавство. — Чернівці, 2005. — С. 85—88.

Егоров П. Ю. Становление советского административного права (1917—1940). / П. Ю. Егоров. — ОАО «ИПК «Ульяновский Дом печати», 2006.

Фіночко Ф. Витоки адміністративного права / Ф. Фіночко // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 4. — С. 171—177.