Глава 8

лення. Іншими словами, коли юридичні передумови для укладення адміністративних договорів уже існують або їх настання є неминучим фактором найближчого майбутнього: (набрання чинності програмами соціально-економічного розвитку на відповідний рік, утворення нового суб'єкта публічної адміністрації, ініціатива органів самоорганізації населення щодо передачі їм окремих повноважень органів місцевого самоврядування), уповноважений суб'єкт публічної адміністрації має право закріпити юридичні передумови укладення конкретного виду адміністративного договору шляхом затвердження його типової або примірної форми.

3. Юридичні наслідки протиправності адміністративного договору

Як і будь-який адміністративний акт, адміністративний договір укладається, виконується або розривається з урахуванням передбачених законодавством України вимог, недодержання яких може означати проти- правність договору повністю або в окремій частині (нікчемний або оспорюваний договір).

У науці адміністративного права так само, як і в законодавстві та судовій практиці для позначення поняття «протиправний адміністративний договір» вживаються різні терміни: «незаконна угода», «нечинний адміністративний договір», «нікчемний та недійсний (оспорюваний) адміністративний договір».

За своєю сутністю і юридичними наслідками вищевказані поняття не мають принципових розбіжностей і можуть застосовуватися як рівнозначні.

На відміну від договорів іншої галузевої належності (цивільно-правових, господарських, трудових), основою юридичного режиму адміністративних договорів є принцип, відповідно до якого договірна форма реалізації публічної влади допускається, якщо це прямо передбачено законом¹. Іншими словами, коли норми адміністративного законодавства не відносять до компетенції того або іншого суб’єкта публічної адміністрації право укладати адміністративний договір, чи передання в будь- якій формі управлінських функцій іншим суб’єктам прямо заборонено законом, на практиці може виникнути спір щодо визнання адміністративного договору протиправним і застосування наслідків нікчемного, або недійсного, договору.

Старилов Ю. Н. Курс общего административного права : в 3 т. / Ю. Н. Стари- лов. — М.: НОРМА, 2002. — Т. II: Государственная служба. Управленчиские действия Правовьіе акти. Административна юстиція. — С. 465.

1. Загальні засади юридичного регулювання встановлення юридичних наслідків протиправного адміністративного договору

Проблема визначення поняття «протиправний адміністративний договір» і встановлення критеріїв такої протиправності випливає з юридичних норм, які застосовуються до даного виду договорів.

Як уже зазначалося в межах цього розділу, на сьогоднішній день в Україні, подібно до ряду країн Європи, не прийнято окремого закону, присвяченого регулюванню адміністративно-договірних правовідносин.

Такий стан юридичного регулювання зумовив формування в науці адміністративного права такої тези: «На відміну від адміністративних актів, законність або протиправність яких встановлюється у першу чергу законом, на основі якого прийнятий відповідний акт, дійсність публічного договору визначається Цивільним кодексом, якщо відповідні питання не врегульовані окремим законом¹.

Для обгрунтування чи спростування наведеного доктринального підходу звернемось до системного тлумачення положень ЦК України, якими визначається сфера застосування останнього.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 ЦК України: «Цивільним законодавством регулюются цивільні правовідносини, засновані на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, самостійності їх учасників». При цьому передбачена у ч. 2 ст. 4 ЦК України норма відносить до складу учасників правовідносин, що регулюються ЦК, державу Україна, Автономну Республіку Крим, територіальні громади, іноземні держави, інших суб єк- тів публічного права. Оскільки, відповідно до ст. 5 Конституції України: «Народ України, держава, територіальні громади здійснюють владні (управлінські) функції через органи державної влади та місцевого самоврядування», є всі підстави констатувати, що до відносин за участю суб’єктів владних повноважень, заснованих на юридичній рівності з фізичними особами, а також з юридичними особами приватного права, можуть застосовуватися положення ЦК України.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України: «До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом».

Погоджуючись з думкою вчених-адміністративістів про переважно формально рівне становище суб’єктів владних повноважень, фізичних та

¹ Рихтер И. Судебная практика по административному праву : учеб. пособ. / И. Рих- іср, Г. Ф. Шупперт ; пер. с нем. — М.: Юристь, 2000. С. 321.