• 11^: і < \ собі значну кількість норм, що визначали форми адміністративної і п.пості, примусові повноваження: НКВС УРСР; НКВС Автономної Ми. і іавської Радянської Соціалістичної Республіки; адміністративних від- і їж окружних виконавчих комітетів і адміністративно-міліцейських від- и ісііь районних виконавчих комітетів; органів міліції та кримінального розшуку; міських рад, селищних рад, сільських рад, їх президій та сіль- і і.ких виконавців. Крім цього Кодекс містив норми, що визначали заходи, і 11 римовані на охорону революційного порядку, регулювали порядок здійснення адміністративного нагляду в галузях промисловості та торгівлі, встановлювали порядок оскарження незаконних дій адміністрації.

З викладеного випливає, що Адміністративний кодекс містив норми загального характеру, які могли бути застосовані у будь-якій сфері державного управління органами НКВС і місцевими органами влади, безперечно, що, незважаючи на такий досить універсальний характер, Адміністративний кодекс не міг повною мірою задовольнити всі потреби державного управління, організувати його здійснення в усіх галузях. На усунення наявних прогалин була спрямована дія інших кодифікованих нормативних актів, які, крім іншого, містили і норми адміністративного права. До таких актів можна віднести, наприклад, Земельний кодекс, Ветеринарний кодекс, Кодекс законів про народну освіту УРСР тощо.

Повертаючись до Адміністративного кодексу, відзначимо, що більш- менш успішно він діяв до кінця 30-х рр. Офіційно він не був скасований, проте у наступних роках його перестали застосовувати, оскільки більшість його статей застаріла, інша їх частина була скасована, а деякі з них уже не мали принципового значення для регулювання діяльності місцевих органів державної влади та управління.

Подібний стан речей потребував створення нового кодифікованого акта, спроби розробки якого мали місце у 40-х рр. минулого століття. Так, у 1948 р., за дорученням уряду УРСР, Міністерством юстиції та Міністерством внутрішніх справ був підготовлений проект нового Адміністративного кодексу, який зберігав систему Кодексу 1927 року з доповненням розділами, що регулювали діяльність міліції щодо здійснення паспортного режиму, правил дозвільної системи, порядку обліку транспортних засобів. Однак цей проект, як підкреслювалося в літературі', не відповідав новим вимогам і не був прийнятий. Однією з головних причин зазначеного — відсутність на той час ґрунтовних наукових розробок, питань кодифікації адміністративного права. ¹

1 Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1 : Загальна частина / ред. Колегія : в. Б. Авер'янов (голова) та ін. К., 2004. — с. 163.

Глава 1

Наступний етап науково-практичних пошуків у сфері кодифікації адміністративного права як в РРФСР, так і в УРСР розпочався майже через десять років, після рішень лютневого Пленуму ЦК КПРС (1957), VI і VII сесій Верховної Ради СРСР, якими, крім іншого, була визнана необхідність підготовки основ законодавства, передбачених Конституцією СРСР, і підготовка нових кодексів союзних республік¹. На відміну від попередньої спроби кодифікації адміністративного законодавства, на цей раз першими відповідну роботу розпочали не практичні працівники, а науковці, які розробили протягом наступних років чимало проектів кодифікованих нормативних актів.

Аналіз наукових праць, які побачили світ після 1957 р., свідчить, що вчені по-різному визначали призначення майбутнього адміністративного кодексу, а звідси — і обсяг кодифікаційних робіт, співвідношення кодифікації матеріальних і процесуальних норм адміністративного права, а також його зміст (систему). Загалом, можна виділити кілька основних теорій кодифікації адміністративного права.

Однією з перших побачила світ пропозиція кодифікувати адміністративне право, виходячи із цілісного розуміння його предмета та системи. Тобто адміністративний кодекс, на думку вчених, мав містити переважну більшість норм адміністративного права. І Іанриклад, Г. І. Петров з цього приводу зазначав: «Можна і необхідно кодифікувати лише основну масу адміністративно-правових норм. Для цього слід піддати кодифікації чинні норми адміністративного права, встановлені органами державної влади Союзу РСР і союзних республік... Норми, встановлені галузевими центральними органами державного управління, вводити у рамки кодифікації, як правило, не слід, оскільки вони не мають суттєвого значення для управління. Виняток можуть с тановити лише окремі встановлені ними найбільш важливі норми»’.

Подібний погляд поділяли й інші вчені, наголошуючи на тому, що кодифікувати необхідно адміністративно-правові норми, які мають визначальне значення для виконавчо-розпорядчої діяльності. До категорії таких норм, на їх думку, належали ті, які були прийняті центральними органами державної влади та управління. Норми ж, встановлені центральними органами автономних республік та місцевими органами державної влади країв, областей, автономних областей, округів, районів, ^{1 2}

1 Якуба о. Адміністративний кодекс необхідно переглянути / о. Якуба // Радянське право. — 1958. — № 1. — с.87—92.

2 Петров г. И. Задачи кодификации советского административного права / г. И. Петров // Советское государство и право. — 1958. — № 6. — с. 21—зо.