Глава 8

Разом з тим, відсутність в адміністративному позові вимог про визнання договору недійсним виключає право суду визнавати його таким з власної ініціативи. Виняток становлять справи, у яких позивач, посилаючись на нікчемність договору, в силу імперативності спеціальної норми закону вимагає застосування наслідків недійсності договору

3 цього приводу Верховний Суд України в узагальненні судової практики від 24 листопада 2008 р. «Про визнання правочинів недійсними» вказав судам, які розглядають справи про застосування до нікчемного договору наслідків його недійсності, на необхідність в обов'язковому порядку зазначати у мотивувальній частині судового рішення факт нікчемності договору з відповідним нормативним обґрунтуванням цього факту¹.

Вирішуючи питання про відповідність адміністративного договору встановленим вимогам, суд застосовує законодавство, яке діяло на час укладення відповідного договору.

7. Наслідки протиправності адміністративного договору

Визнання судом адміністративного договору протиправним насамперед означає анулювання (скасування) результатів його часткового або повного виконання; наприклад, скасування державної реєстрації, факту нотаріального посвідчення відповідного договору.

Законодавство України факт протиправності адміністративного договору пов’язує з виникненням для його сторін певних негативних наслідків — перш за все відшкодування збитків, завданих протиправним договором, повернення у первісний стан (двостороння реституція).

Зазначені правові засоби примусу в юридичній літературі переважно розглядаються як способи захисту суб’єктивних прав, а відшкодування збитків, залежно від правових підстав визнання недійсним адміністративного договору, може розглядатися і як захід юридичної відповідальності².

Можливість застосування заходів примусу виступає однією з кваліфікуючих ознак оспорюваного (частково дійсного) договору³, чим забезпечується підтримання публічного правопорядку на різних стадіях договірного провадження.

¹ Вісник Верховного Суду України. — 2009. — № 1.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за відп. пел.

ЗЄОИ (кету акт іггт ^ Н Р ЇЛ/ґ».л''гтл»ч~ї г> т-> тт т,-

- К.: Юрінком Інтер, 2005. ■

„ _г М,ГЮ1ЛОПиіС) ІШДСК

О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луня Т. І. — С. 39, 49. '

Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання : дис. юрид. наук : 12.00.04 / Беляневич Олена Анатоліївна. — К., 1999. С. 76

. канд.

313

Правовий зв’язок державного примусу і юридичних наслідків протиправного адміністративного договору дістає вияв у нормативному закріпленні за судом повноважень щодо повернення сторін договору у вихіднии стан, стягнення збитків — як з ініціативи однієї із сторін зобов’язання, так і з ініціативи суду, іншого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження здійснювати нагляд, контроль у відповідних адміністративних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України «У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування».

У силу різноманітності предметів адміністративного договору приведення у вихідний стан (дво- чи багатостороння реституція) може виражатися не тільки у поверненні майна (грошей), переданих на виконання договору, а й у зобов’язанні сторони-виконавця відновити природнии стан земельної ділянки, у реконструкції об’єкта державної чи комунальної власності, переданого у концесію, оренду тощо.

Призначення даного способу захисту суб’єктивних прав учасників договірних правовідносин полягає у недопущенні безпідставного одержання сторонами протиправного адміністративного договору будь-яких переваг, владних повноважень, соціально-економічних благ тощо.

Підстави та форми приведення сторін протиправного адміністративного договору у вихідний стан визначаються кількома критеріями.

1. ступенем порушення договором публічних інтересів і характером заходів з їх відновлення; ^

2. обсягом виконання протиправного договору його сторонами (стороною);

3. характером порушення протиправним договором прав і законних інтересів третіх осіб: органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб;

4. видом протиправності адміністративного договору , нікчемність, недійсність договору або недійсність окремих договірних умов.

Останній критерій означає, що суд на підставі звернення потерпілої сторони договору, третіх осіб, чиї права та інтереси було порушено, або з власної ініціативи зобов’язаний застосовувати реституцію винятково у тих межах, у яких договір визнаний недійсним.

Такий підхід до реституції у сфері адміністративних договорів становить певний інтерес в аспекті допустимості поширення відповідних