Глава 8

праці цих вчених були опубліковані до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, але актуальність їх не зменшилася, а, навіть, навпаки, — зросла. Водночас, зазначимо, що більшість українських досліджень поняття адміністративного договору сформовані на основі праць російських вчених (Д. Бахрах, О. Дьомін, Ю. Старілов, Ю. Тихоміров). Однак зауважимо, що в Росії адміністративний договір розглядається лише у доктрині — законодавство і судова практика поки що не оперують цим поняттям.

У своїх працях В. Стефанюк наводив визначення адміністративного договору за проектом Адміністративного процесуального кодексу України, розробленого робочою групою під його керівництвом. За цим визначенням адміністративний договір — це побудований на публічно-правових нормах договір, який регулює добровільне погодження волі двох (або більше) суб’єктів права, один з яких є суб’єктом управління, про встановлення (припинення, зміну) взаємних адміністративних правовідносин.

Серед ознак адміністративного договору він виділив, зокрема, таку: адміністративними є договори, що встановлюють спеціальні зобов’язання (умови), які виходять за рамки звичайних цивільно-правових договірних відносин¹.

За К. Афанасьєвим, адміністративний договір — це добровільна угода двох чи більше суб’єктів адміністративного права, один (чи більше) з яких наділений власними або делегованими повноваженнями у сфері державного управління з приводу вирішення питань виконавчого чи розпорядчого характеру, яка укладена у формі правового акта, що встановлює (припиняє, змінює) їх взаємні права, обов’язки та відповідальність.

До головних ознак адміністративного договору автор відніс такі:

1. Участь як обов’язкової сторони органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування;

2. Практична реалізація цими органами повноважень, наданих їм для здійснення державно-управлінської діяльності;

3. Здійснення цієї діяльності у сфері державного управління;

4. правова урегульованість і захищеність установлюваних договором відносин мають здійснюватися за нормами різних галузей права, але на базі норм адміністративного права, оскільки для учасників договору саме вони матимуть обов’язковий характер².

¹ Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес : монографія / В. С. Стефанюк. — X.: Консум, 2003. — С. 120—129.

² Афанасьєв К. К. Адміністративні договори : реалії та перспективи : монографія / К. К. Афанасьєв. — Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. — С. 89, 107—108.

279

В академічному курсі адміністративного права адміністративний договір визначається як угода, укладена суб’єктами адміністративного права на підставі адміністративно-правових норм у загальнодержавних і а інших публічних інтересах, правовий режим якої визначається змістом владних повноважень, носієм яких є обов’язково одна зі сторін.

Характерними ознаками адміністративного договору названі:

1. виникнення у сфері публічної влади у зв’язку і з приводу реалізації органом виконавчої влади або місцевого врядування своїх владних повноважень;

2. підставою виникнення є правозастосовний акт, прийнятий згаданими органами;

3. організуючий характер;

4. метою є задоволення публічних інтересів, досягнення публічного блага, тобто домінування суспільних цілей¹.

У літературі наводяться й інші визначення адміністративного договору та його ознак. На круглих столах, семінарах, присвячених проблематиці розмежування юрисдикцій, пропонувалися, зокрема, й такі критерії адміністративних договорів:

1. встановлена у законодавстві компетенція суб’єкта владних повноважень, на виконання якої укладається договір;

2. реалізація адміністративним органом при укладенні договору адміністративної, а не цивільної правосуб’єктності;

3. спрямованість діяльності адміністративного органу з укладення договору на задоволення публічних інтересів (потреб), а не потреб самого органу;

4. певне обмеження засад вільного волевиявлення, свободи договору, юридичної рівності (зокрема, часто дискреція суб’єкта владних повноважень щодо вибору контрагента обмежена законодавством та спеціальними процедурами; або, за дотримання особою певних умов і подання необхідних документів, визначених законодавством, суб’єкт владних повноважень зобов’язаний укласти договір, тобто у суб’єкта владних повноважень відсутня свобода волевиявлення).

Висловлювалися також пропозиції розрізняти в договорах, що укладають адміністративні органи, публічно-правовий і приватноправовий характер, і розглядати як адміністративний договір лише публічно-правові умови.

¹ Адміністративне право України. Академічний курс : підручник: у 2 т. Том 1. Загальна частина / ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. — К.: Юридична думка, 2007. — С. 291.