Глава 5

Вбачається, що таким формулюванням організаційно-правової форми національної комісії державного регулювання законодавець прагнув підкреслити особливість правового статусу цього органу, хоч і залишив його у системі органів виконавчої влади.

Однак уже Законом України №2592-УІ від 7 жовтня 2010 р «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення -У в,д„ов,д„,сть _и Конституцією України» до закон,в Укради «Пр„ природи, монополії» та «Про Національну комісію регулювання ршку комунальних послуг» було внесено зміни, згідно з якими національні 2- Міси були визначені як «державні колегіальні органи». У такий спосіб національні комісії регулювання природних монополій набули нового статусу в системі публічної адміністрації. їх визначення як державного колегіального органу, а не центрального органу виконавчої влади означало, по суті, виведення цих органів із системи органів виконавчої

ВЛаДИ .

Зазначене рішення законодавця вже через декілька місяців отримало подальший розвиток з прийняттям Указу Президента України «Про опти- мізащю системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року, за яким зазначені органи не входили до схеми центральних

Укпяу^{Ш В}п^{ШНаВЧ01 ВЛаДИ}' ^{НаСТуПНИМ етапом стало} прийняття Закону раїни «Про центральні органи виконавчої влади» № 3166-VI від 17 березня 2011 р„ в якому визначено види центральних органів виконавчої влади, включаючи центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, однак, національні комісії державного регулювання не зга- дуються.

Про те, що в Україні формується окрема група органів, незалежних від органів виконавчої влади, свідчить також Закон України «Про

~,^ЗМ1-° ^ДЄЯКИХ законодавчих актів України щодо національних комісій, цю здійснюють державне регулювання природних монополій, у

ИІПЛ? пінних паперів і фінансових р„„-

^В|д липня 2011 р., згідно з яким статус державних колегіальних органів отримують не тільки національні комісії регулювання природних монополій, а й національні комісії регулювання рин-

тизаціі'^{НИХ ПШІЄР1В} * ^{фшаНСОВИХ ринків}> ^{а також С}ФЄР зв’язку та інформа-

с 24*^{ОГО уН1ВЄрситету імен}‘ Тараса Шевченка. Юридичні науки. — 2010. Вип. 85.

З прийняттям цього Закону виникає науковий інтерес до особливос-

тей правового статусу зазначених органів¹.

Виходячи з положень законів України, які визначають правовим статус національних комісій державного регулювання, до їх характерних

особливостей можна віднести такі: „-„«явний ко-

• організаційно-правова форма державного органу Д Р

^ЛЄГТм™цеТжтемі органів влади — неналежність до жодної з гілок

““"йор,док утворення та ліквідації - утворюються та ліквідуються

^ПРЄ™тпрГшмнсмї стани — підпорядкованість Президенту України, шд-

^ЗВІ™^а!зГо“л* закони України, ню регулюють відно- сини у відповідних регульованих сферах економіки, а також положення, що затверджуються Президентом України,

• колегіальний склад — голова і 6 членів;

. порядок призначення голови та членів - призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповід-

"" повноважень голови та членів комісії- 6 років, не більше

двох строків підряд;

• основна форма роботи органу засідання.

Голова, член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов’язків за станом здоров’я припинення громадянства України, грубого порушення службових обов’язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду в скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами. ^

Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.

^Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов’язки до призначення нового, відповідно. Голови або члена комісії.

1. Мельник Р С Фантом у системі органів державної влади, або ^д° ^вр0

правовий статус національних комісій регулювання природних монополій / Р. С.^Ієль- ник Є В Петров // Вісник Запорізького національного ун.верситету. - 2012. К (1). —С. 214—219.

нпгт?^{РГаН13адІЙН}°'^{ТЄХНІЧНУ та ІНШу роботу щодо} забезпечення ДІЯЛЬНОСТІ комісій здійснюють їх апарати відповідно до положень про ко-

На ?^{ленів комісій 1 на} працівників апаратів комісій поширюється правовий статус державних службовців.

Визначені законодавством порядок призначення, строк повноважень та управлшськ! зв язки з Президентом України і Верховною Радою України мають забезпечити незалежність комісій від інших органів влади Як свідчить зарубіжний досвід, важливо забезпечити незалежність регуляторів, у першу чергу від галузевих міністерств і від Уряду.

_І|Ійм^Г^ВНО’ ^{при реалізації} повноважень регулятори взаємодіють з іншими органами влади, зокрема з Урядом та антимонопольними органе ми. Однак ця взаємодія обмежується участю у формуванні та реалізації державної політики у відповідній сфері (в аспекті взаємодії з Урядом) і здійсненні контролю за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства (площина взаємодії з антимонопольними органами) Регуля- тори мають бути незалежними від інших органів державної влади у процесі здійснення саме функції державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання. ^{у к}

основІГЛІ»”^{0 Л0 СТ}' -'^{2 Заюну Украї}"^{И <<Про при}Р°^диі монополії» ДО полій віднесено:^{Ь НаШ}°^{НаЛЬНИХ к}“"^сш Регулювання природних моно-

• регулювання діяльності суб’єктів природних монополій-

- • ^СПР^ИЯННЯ створенню умов, які забезпечують, завдяки Створенню

ирозвитку конкуренції, виведення товарного ринку із стану природної монополії, що дає можливість ефективніше задовольняти попиті також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;

• формування цінової політики у відповідній сфері регулювання'

“мТоп’З ’ ^Щ° ™^РОб™°™ (реалізуються) судами „рн-

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» основними завданням/націо. =~^{Щ0 ЗД,ЙСНЮЄ ДЄРЖаВНЄ рег}У^лювання у сфері ринків фінам.

_пмта*^РГ^Р°^{бКа СТраТЄГІЇ Р03витку таких} Р^инків і вирішення системних итань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;

• здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінан

сових послуг додержанням законодавства у цій сфері; ^Ф

• захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

. узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх

вдосконалення^ня , _{затвердження обов}’_ЯЗКових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

• координація діяльності з іншими державними органами,

. запровадження міжнародно-визнаних правил розвитку ринків фі-

^НаНСВідпов?днодо ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» до основних завдань Національної комісії

з цінних паперів та фондового ринку належать.

• формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до між-

народних^стандар _ДЄр_Жавних органів з питань функціонуван

ня в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

• здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері

^СПШПахисТГрТії^с’торів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства, у межах своїх повноважень;

• сприяння розвитку ринку цінних паперів;

. узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій

щодо його вдосконалення.

Тобто регулювання діяльності суб’єктів господарювання регульованої сфери є одним з основних завдань національних комісій державного рулювання, при здійсненні якого вони повинні Діяти самостійно та незалежно від будь-яких інших суб’єктів публічної адміністрацій

Ще одним аспектом незалежності регуляторів, яку має забезпечувати держава, є незалежність регулятора від регульованої сфери (ринку). У законах України, які визначають правовий статус національних комісій державного регулювання, цей аспект незалежності дістав вияв у встановленні заборони для голови та членів комісій бути власниками корпор