Глава 5

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається, зокрема, Законами України «Про природні монополії», «Про електроенергетику»', «Про засади функціонування ринку природного газу»², «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»³, «Про засади функціонування ринку електричної енергії України»⁴.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначається, зокрема, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»⁵, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку — Законами України «Про цінні папери та фондовий ринок»⁶, «Про державне регулювання фондового ринку»⁷, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації— Законами України «Про телекомунікації»⁸, «Про поштовий зв’язок»⁹.

Спільним для зазначених вище національних комісій державного регулювання є те, що вони є своєрідним феноменом у системі органів державної влади України, що обумовлюється їх особливим функціональним призначенням, а саме — здійсненням державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання у регульованих сферах економіки (сферах природних монополій та суміжних ринків, ринків цінних паперів і фондових ринків, сферах зв’язку та інформатизації) з метою збалансування інтересів суб’єктів господарювання, споживачів товарів (послуг), суспільства та держави. Для досягнення вказаної мети національні комісії державного регулювання мають бути самостійними і незалежними у прийнятті рішень, пов’язаних з державним регулюванням діяльності суб’єктів господарювання у регульованих сферах економіки, від інших органів державної влади (передусім від галузевих міністерств та Уряду в цілому), органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також суб’єктів господарювання, діяльність яких регулюється.

1. Відомості

2. Відомості

3. Відомості

4. Відомості

5. Відомості

6. Відомості

7. Відомості

8. Відомості

9. Відомості

Верховної

Верховної

Верховної

Верховної

Верховної

Верховної

Верховної

Верховної

Верховної

Ради України. Ради України. Ради України. Ради України. • Ради України. ■ Ради України. ■ Ради України. - Ради України. - Ради України. -

• 1998. — № 1. -2010. — № 48. -2010, —№49, -2014.— №22. -2002. — № 1,- -2006.— №31.

• 1996. — № 51. -2004. — № 12.

• 2002. — № 6. -

-Ст. 1.

• Ст. 566.

• Ст. 571.

• Ст. 781. -Ст. 1.

• Ст. 268.

• Ст. 292.

• Ст. 155.

• Ст. 39.

Зауважимо, що саме такий підхід застосовується у багатьох країнах, де існують аналогічні органи. Прототипом усіх регуляторних органів вважається Міжштатна комерційна комісія (Ішегзіаіе Сотшегсе Соттіх- хіоп), утворена у Сполучених Штатах Америки у 1887 р. з метою недопущення дискримінаційного ціноутворення та інших способів недобросовісної конкуренції серед залізничних компаній. З часом такі незалежні регулятори починають утворювати і в інших сферах природних монополій (зокрема енергетики, зв’язку).

Протягом тривалого часу національні комісії державного регулювання в Україні входили до системи органів виконавчої влади як центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, який був закріплений у законах, що регулювали відносини у сферах природних монополій, цінних паперів та фінансових ринків, у положеннях про відповідні органи.

Саме до центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом вони відносилися відповідно до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України № 1784/2005 від 19 грудня 2005 р. (Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України № 1085/2010 від 9 грудня 2010 р.). На той час зазначені органи мали дещо інші назви, а саме: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія з питань регулювання зв'язку України, Національна комісія регулювання електроенергетики України (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, була утворена пізніше).

Волю законодавця закріпити особливий статус національних комісій державного регулювання продемонстрували вже положення Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг» у редакції Закону від 9 липня 2010 р. (попередня назва «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»). По-перше, на користь такого висновку свідчить сам факт визначення правового статусу національної комісії державного регулювання на рівні закону. По-друге, саме у зазначеному Законі вперше з’являється термін «державний колегіальний орган» щодо національної комісії державного регулювання, хоч і у словосполученні «державний колегіальний орган виконавчої влади».

Зауважимо, що ні Конституцією України, ні Законом України «Про Кабінет Міністрів України» у редакції, що діяла на момент прийняття зазначеного Закону (Закон від 16 травня 2008 року № 279-VI), такий вид органів виконавчої влади не передбачений.