Глава 5

інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.

Приклад

У січні 2008 р. Закрите акціонерне товариство «Укргазенерго» звернулось до суду з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови № 3 від 8 січня 2008 р^{1 *}.

Постановою Окружного адміністративного суду м, Києва від 19 квітня 21Ю8 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, Національна комісія регулювання електроенергетики України, Кабінет Міністрів України, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, в яких просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Очевидно, що зміст сучасних адміністративно-правових відносин збагачується, якісно оновлюється. Суб’єкти публічної влади у таких правовідносинах починають застосовувати приватно-правові, договірні інструменти діяльності.

Відповідно до статей 142, 143 Конституції України, статей 759-764 Цивільного кодексу України, статей 283-289, 291 Господарського кодексу України, V* ■■ ^{4 СТ,}*-І ^Ч' ^ ^ст' ^ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та з метою підвищення ефективності використання об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва Київська міська рада вирішила (Рішення Київської тпГлГГЇ^Р0 затвердження Положення про оренду майна територіальної ^В'^{Д 22 ВЄРЄСНЯ 20П Р}°^{КУ 34/б250,} У^{хвалене} на VIII се-

2. Уповноважити виступати орендодавцями майна територіальної грома- ди міста Києва:

²'1‘ .^{Головне} У^пР^авл'ння комунальної власності міста Києва виконавчого ргану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - щ<ую цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

2. Районні в місті Києві державні адміністрації - щодо майна, яке передане їм в управління.

3. Комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне

¹ Постанова Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2010 о ГРлек-

троннии ресурс]. — Режим доступу : Ьіф://геуе8Іг.соиП._§Оу.иа/Яеуіе\у/1039730^Р.

163

підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління. Орендодавцями за цим Положенням є.

• Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ЩОДО цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпора-

™^3аЦ« районні в місті Києві державні адміністрації - щодо майна, яке пере-

дане їм в управління; ...

• комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визна ченого майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

До новоявлених адміністративно-правових відносин залучаються все нові й нові суб’єкти публічної адміністрації, котрі за організаційною формою, статусом, компетенцією, принципово відмінні від традиційних носіїв публічно-владних повноважень.

Зважаючи на динамічність розвитку суспільно-державних відносин й появу, донедавна невідомих, учасників таких відносин, до переліку суб’єктів публічної адміністрації слід також зарахувати.

• національні комісії регулювання природних монополій,

• установи публічного права;

• фонди публічного права;

• суб’єктів делегованих повноважень.

5.І.4.І. Національні комісії, що здійснюють державне регулювання в певних сферах економіки

До складу публічної адміністрації України входить група органів державної влади, які не відносяться до системи органів виконавчої влади, хоч і здійснюють певні функції виконавчої влади. Це національні комісії, що здійснюють державне регулювання у сферах природних монополій, зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг (далі _ національні комісії державного регулювання):

• Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП),

• Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері

зв’язку та інформатизації (НКРЗІ); тплрт

• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦііфи),

Глава!

• Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Особливості національних комісій регулювання природних монополій полягають у такому:

• не належать до жодного з передбачених Конституцією України органів влади;

• юридичний статус національних комісій регулювання природних монополій визначено, зокрема, у розділі III Закону України «Про природні монополії». Згідно з ч. 1 ст. 11 останнього національні комісії є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України^{1 *};

• основними завданнями комісій є: регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; сприяння створенню умов, які забезпечують, за рахунок утворення й розвитку конкуренції, виведення товарного ринку із стану природної монополії, що дозволить ефективніше задовольни^ ти попит, а також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках; формування цінової політики у відповідній сфері регулювання; сприянь ня ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та спожи-і вачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

• національні комісії регулювання природних монополій здійснюють державне регулювання діяльності господарюючих суб’єктів у сфері природних монополій (діяльності суб’єктів природних монополій). Однак національні комісії— не єдині суб’єкти публічної адміністрації, котрі можуть здійснювати таке регулювання; у випадках, встановлених законом, державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природні монополії»;

Природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів ви⁴ робництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами^

¹ Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000 р. № 1682-111//

Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 30. — Ст. 238.

у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про природні монополії»).

Відповідно до Закону «Про природні монополії» діяльність суб'єктів природних монополій регулюється у таких сферах (ч. 1 ст. 5):

• транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

• транспортування природного і нафтового газу трубопроводами;

• розподіл природного і нафтового газу трубопроводами;

• зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами);

• транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

• передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

• розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

• користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

• управління повітряним рухом;

• централізованого водопостачання та водовідведення;

• транспортування теплової енергії;

• спеціалізованих послуг у річкових, морських портах, морських рибних портах та аеропортах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

• захоронення побутових відходів.

До суміжних ринків, що регулюються відповідно до Закону «Про природні монополії» (ст. 6), належать: постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом; внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів іалізничним, повітряним, річковим та морським транспортом; виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами); постачання електричної енергії; виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва і силової енергії (ліцензійними умовами); постачання теплової енергії, продаж природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу та газу (метану) вугільних родовищ) власного видобутку в обсягах, що перевищують рівень, установлений ліцензійними умовами; перероблення побу- ІОІІИХ відходів.