107

України, є досить бурхливим, доказом чого є введення у правовий обіг нової термінології, яка не тільки збагачує адміністративно-правову доктрину, а й сприяє розширенню адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, підвищує значення адміністративного права в сучасному суспільстві та сучасній державі¹. Справді, такі якісні перетворення є не лише даниною європейським правовим традиціям, а й невід’ємною складовою процесу гармонізації адміністративного законодавства України зі стандартами й нормами права ЄС.

Переважна більшість норм права ЄС існують у формі конвенцій, директив та регламентів, перші два види були проаналізовані у попередньому параграфі, тому не потребують повтору у цьому підрозділі.

2. Регламенти Європейського парламенту та Ради

Регламенти ЄС — найважливіші акти законодавства, які поєднують норми права та розпорядження інструкційного характеру. За загальним визнанням регламентні норми мають переважно процесуальний характер, незважаючи на те, що в них є норми як матеріального, так і процесуального права.

У широкому розумінні регламент — це документ, що містить докладний опис порядку виконання певних дій. Виконання регламенту є обов яз- ковим для кожного учасника процесу. Даний звід правил являє собою замкнену систему, яка покликана регулювати правові або інші відносини між учасниками певних процедур.

Приклад

Регламент (ЕС) № 1931/2006 Европейского парламенте и Совета «Об установлений правил в отношении малого пограничного движения на^ внешних сухопутньїх границах государств-членов и об изменении положений Шенген- ской конвенции» от 20 декабря 2006 г.^{1 2}, Регламент (ЕС) № 562/2006 Европейского парламенте и Совета от 15 марта 2006 г„ устанавливающий Кодекс Сооб- щества о режиме пересечения людьми границ (Шенгенский кодекс о границах)³.

Він став обов'язковим для виконання всіма державами-членами та забезпечив подальший розвиток в рамках процесу з прийняття рішень ЄС. У 2001 році

¹ Мельник Р, Сучасна адміністративно-правова доктрина та управлінська термінологія : як узгодити їх між собою? / Р. Мельник // Юридична Україна. — 2010. — № 5. —

С. 40—44.

² Електронний ресурс / Верховна Рада України // Офіційна Інтернет-сторінка Верховної Ради України. — Режим доступу; Ь«р://2акоп2.гасіа.₈оу.иа/Іа\У5/з1іош/994_919.

³ Іоигпаї ойїсіеі сіє ГШІоп ешорееппе Ь 105 сій 13.4.2006, р. 1; Ойїсіаі Іоитаї оґ іііе Еигореап Шіоп Ь 105, 13.4.2006, р. 1 ; АгшіЬІаМ Оег ЕигорЗізсЬеп ІІпіоп Ь 105 уош 13.04.2006. —8. 1.

Глава 4

Рада Європи вперше встановила загальні списки третіх країн, громадяни яких були підпорядковані візовим вимогам («чорний список») і тих, які звільнялись від них («білий список») під час в'їзду до Шенгенської зони.

Рада Європейського Союзу із закордонних справ 22 березня 2010 р. почала розглядати можливість підписання «дорожньої карти» стосовно впровадження безвізового режиму з Україною. ЄС запропонував Україні пакет заходів, в тому числі мова йшла про «дорожню карту» безвізового режиму, в обмін на проведення внутрішніх реформ.

6. Закони України та інші кодифіковані акти як джерела адміністративного права

1. Закони України

Закони України є формою опосередкованого виявлення волі народу України. Вони закріплюють та регулюють найважливіші аспекти організації та діяльності суб’єктів публічної адміністрації всіх рівнів, розмежовують повноваження центральних та місцевих органів влади, правового статусу особи у сфері публічного управління, публічної служби, визначають режим адміністративної відповідальності за правопорушення (проступки), а також регламентують порядок реалізації повноважень суб’єктами публічного управління та ін.

Приклад

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 р. № 3166-УІ визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України. Зокрема в Законі зазначаєть

ся, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади; система центральних орга- нів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим орга- ном якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні орга- ни виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики¹.

Закон України «Місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. № 4050Л/І зазначає, що місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здій- снює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою^{1 2}.

Закон України «Про державну службу» від 5 грудня 2012 р., який наби- рає чинності 1 січня 2014 р., визначає принципи, правові та організаційні за- сади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу³.

¹ Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2011. — № 38. — Ст. 385.

² Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1999. — № 20 21. Ст. 190.

³ Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2012. — № 26. — Ст. 273.