99

спосіб вираження (оформлення) і закріплення норми права як ідеї про необхідне чи допустиме в об’єктивній дійсності¹.

Отже, джерела адміністративного права — це встановлені державою або визнані нею офіційні документальні форми виявлення і закріплення норм права, що мають загальнообов’язкове або локальне значення. Тобто джерела адміністративного права виступають офіційними способами зовнішнього вираження і закріплення норм адміністративного права.

2. Ієрархія та види джерел адміністративного права

Більшість суспільних відносин в нашій державі потребують регулювання нормами адміністративного права. Управлінською діяльністю суб’єктів публічної адміністрації сьогодні охоплюються практично всі сфери суспільного життя, специфіка яких зумовлює існування норм адміністративного права, а це, у свою чергу, визначає необхідність прийняття різноманітних нормативних актів, що містять ці норми.

Різноманітність джерел даної галузі права не означає їх безсистемності і хаотичного накопичення. Адміністративне право поступово стає все більш внутрішньо організованою галуззю, що тягне виключення з числа джерел права актів, які порушують сутність цієї сфери.

Джерела адміністративного права перебувають між собою у певній супідрядності, яка дістає вияв у такому:

• усі вони грунтуються на нормах Конституції і законів України, які мають вищу юридичну силу;

• джерела — нормативні акти суб’єктів публічної адміністрації вищого рівня слугують юридичною базою для джерел — нормативних актів, які приймають суб’єкти публічної адміністрації нижчого рівня;

• джерела — нормативні акти суб’єктів публічної адміністрації вищого рівня характеризуються більшим масштабом дії, ніж аналогічні акти суб’єктів публічної адміністрації нижчого рівня;

• джерела — нормативні акти галузевого (відомчого) характеру ґрунтуються на джерелах загального характеру^{1 2}.

1. Класифікація джерел адміністративного права

Існує велика кількість джерел адміністративного права та критеріїв їх поділу.

¹ Источники права / С. Л. Зивс. — М.: Наука, 1981. — С. 19.

² Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук,

() В. Дьяченко та ін. / За ред. Ю. П. Битяка. —— К. : Юрінком Інтер, 2007. 544 с.

Глава 4

За юридичною силою джерела можна досить умовно поділити на наступні блоки та види:

• Акти вищої юридичної сили:

• Конституція України;

• міжнародні нормативно-правові акти;

• закони України.

• Під законні нормативно-правові акти:

постанови Верховної Ради України, які містять норми адміністративного права організаційно-правового характеру;

• укази Президента України;

акти Кабінету Міністрів України, які мають нормативний характер;

• акти центральних і місцевих органів виконавчої влади.

• Рішення судових органів:

• рішення Конституційного Суду України;

• постанови Верховного Суду України;

• рішення Вищого адміністративного суду України;

• рішення Європейського Суду з прав людини.

• Акти, які справляють суттєвий вплив на суспільні відносини і в майбутньому можуть бути віднесені до джерел адміністративного права:

• норми «м’якого» права («зой» 1а\у).

3. Конституція України як акт найвищої юридичної сили і джерело адміністративного права

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., являє собою найвищу ланку в ієрархії джерел адміністративного права. Вона має основний, установчий характер, визначає основи формування та діяльності органів виконавчої влади, розмежовує повноваження між центральними й місцевими органами влади, визначає основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина, створює політико-правові умови формуванні структур громадянського суспільства, встановлює принципи законності та правопорядку, а також прямо закріплює окремі види адміністративних відносин, зокрема обмеження свободи пересування та вільного вибору місця проживання на території України. Норми Конституції України — норми прямої дії. Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.