83

пу верховенства права, займає провідне місце у механізмі захисту прав людини, що створений Конвенцією, та, як це підкреслено у статті 15, у період війни або іншої суспільної небезпеки порушення принципу верховенства права є недопустимим»¹. В останньому рішенні також додатково уточнюється, що країни - учасниці Конвенції мають забезпечити «ефективні гарантії захисту від свавільного (англ. - агЬіігагу) переслідування, обвинувачення та покарання»².

У справі «Крюслен проти Франції» від 24 квітня 1990 року (Ттіе Сазе ої Кгизііп V. Ргапсе) визначено, що «вимога передбачуваності не розрахована на те, що особа може «передбачити», коли влада планує вчинити певні дії, та, відповідно, скоригувати свою поведінку. Тому формулювання закону мають бути достатньо ясними та зрозумілими, з тим, щоб надати громадянам необхідну інформацію щодо обставин та умов, за яких публічна влада наділяється повноваженнями для прихованого та потенційно небезпечного втручання у здійснення прав особи»³. Також у цій справі зроблено висновок, що «заявникові не було гарантовано мінімальний ступінь захисту, на який мають право громадяни в умовах верховенства права у демо кратичному суспільстві»⁴. Водночас втручання держави в реалізацію права заявника на повагу до приватного життя не може розглядатися як необґрунто- ване, довільне або непропорційне щодо законної цілі, яка переслідується державою (див. додатково справу «Грютер проти Нідерландів»).

У Справі Атииг проти Франції від 24 січня, 22 лютого та 20 травня 1996 р. (ТНе Сазе ої Атииг V. Ргапсе) визначено, що «будь-яке позбавлення волі має бути проведено «у відповідності до процедури, визначеної законом»; стаття 5-1 у першу чергу встановлює, що будь-який арешт або затримання повинні мати законне підґрунтя у національному праві; так само як і визначення «відповідно до закону» та «передбачено законом» у других частинах статей 8-11, адже вони також стосуються якості закону»⁵.

Принцип верховенства права виступає сучасним імперативом побудови правової держави. Його запровадження та утвердження є пріо-

³ Решение по делу «Крюслен против Франции» : Решение Европейского Суда по „павам человека от 24 апреля 1990 г. // Европейский суд по правам человека. Избраи- ш.іс решения • в 2 т. — М. : НОРМА, 2000 [Електронний ресурс] . — Режим доступу .

ІІОС-ЄП.

2 Там само. — р. 2—3.

і питі оГНшпап КІЦІП8. [Електронний ресурс

чі Ікр197гае\с.азр?ііет = 1 &роПа1=ЬЬкт&асї

\ тііиг&8Є88Іопіс)= 19192578&зкіп—Ьисіос-еп.

Глава З

ритетним завданням розвитку будь-якої демократичної держави світу. На сьогодні принцип верховенства права вже не обмежується рамками національної правової системи. Його зміст (поряд з класичним розумінням змісту та ролі конституційного принципу верховенства права у національний правовій системі) набуває нових відтінків (аспектів) значень у зв язку, зокрема, з євроінтеграційними процесами, що відбуваються з другої половини XX ст.

На основі розгляду еволюції наукових поглядів вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо доктринального тлумачення принципу верховенства права слід дійти висновку про необхідність уточнення його змісту для цілей оновлення засад його розуміння, що сформувалися у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині. А саме, принцип верховенства права пропонується розуміти як правовий принцип, сучасне розуміння якого сформувалося під впливом глобалізаційних, міжнародних та європейських регіональних інтеграційних процесів, і в якому поєднується низка критеріїв (вимог), котрі, хоча й різняться за формою нормативно- правового опосередкування у національному законодавстві, але всі вони мають, перш за все, забезпечувати примат прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина у суспільстві, в і ому числі у взаємовідносинах з органами публічної влади всіх рівнів, рівність усіх суб’єктів права перед законом, верховенство закону в системі актів законодавства країни, передбачуваність законів і дій органів державної влади тощо. Перелік сучасних критеріїв (вимог) щодо дотримання принципу верховенства права може бути сформульований на основі рішень ЄСПЛ.

3,2.3. Зміст принципу законності, його співвідношення зі змістом принципу верховенства права

У радянській за пострадянській правовій системі, у якій система принципів правового регулювання побудована на основі визнання базового значення принципу законності, переважна увага приділялася питанням дотримання вимог закону, рівності перед ним, наданню дієвих гарантій забезпечення законності (як принципу та режиму) в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Вимоги принципу законності і на сьогодні залишаються актуальними — більше того, вони мають основоположне значення для діяльності публічної адміністрації як інституту, що здійснює свою діяльність з реалізації державної політики та прийнятих політичних та адміністративних рішень (актів) на основі загальнонаціональних і спеціально-галузевих принципів правового регулювання, серед яких засадниче значення має відводитися принципу верховенства права.