Глава 2

Приклад

Згідно з ч. З ст. 41 Конституції України громадяни, для задоволення своїх потреб, можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності¹ відповідно до закону.

Згідно з пп. 9 п. б ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вирішують питання про надання неповнолітнім, студентам, пенсіонерам та інвалідам права на безкоштовне і пільгове користування об'єктами культури, фізкультури і спорту.

Отже, спори щодо реалізації права на користування публічними установами (об’єктами) мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Другий рівень стосується відносин, пов’язаних з користуванням публічними установами (об єктами). Такі відносини можуть бути або приватноправовими, або публічно-правовими, оскільки суб’єкт публічної адміністрації може самостійно вибирати форму, в якій відбуватиметься користування відповідною установою (об’єктом). Варто пам’ятати, що публічно-правовий статус тієї або іншої установи (державна установа, юридична особа публічного права тощо) ще не є беззаперечним свідченням того, що відносини, які виникають у зв’язку з користуванням нею, є публічно-правовими.

Для відповіді на питання про правову природу правовідносин, пов’язаних з користуванням публічною установою (об’єктом) необхідно використовувати відповідні критерії.

Критерії, які свідчать про публічно-правову природу відносин, пов’язаних з користуванням публічною установою (об’єктом):

• правила користування установою (об’єктом), затверджені рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;

• стягнення збору за користування, який спрямовується до бюджету;

• вказівка на захист порушених прав шляхом звернення до адміністративного суду.

Криіеріі, які свідчать про приватноправову природу відносин, пов’язаних з користуванням публічною установою (об’єктом):

Як об’єкти права державної та комунальної власності, відповідно до Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р. № 147/98-ВР (Відомості Верховної Ради України.— 1998. №34.

Ст. 228) можуть виступати: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, нерухоме майно (будівлі, споруди, зокрема, приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об’єкт) на підставі розподільного балансу) об’єкти незавершеного будівництва); об’єкти житлового фонду, гуртожитки та інші’ об’єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури, фізичної культури та спорту, охорони здоров’я, соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори) тощо