Глава 2

На сьогоднішній день у літературі мають місце деякі думки щодо критеріїв розмежування публічного (адміністративного) та приватного права¹. Однак їх практична цінність є значною, що пов’язано знову ж таки з тим, що запропоновані вітчизняними авторами підходи не пройшли перевірку практикою адміністративного судочинства.

Наприклад, доволі часто пропонується однозначний висновок, що якщо відносини виникли між державою (органом виконавчою владою) та громадянином, то вони є адміністративно-правовими. Такий висновок є помилковим, оскільки орган виконавчої влади може діяти як суб’єкт приватного права, а відтак, у даному випадку відносини між ним і громадянином є приватноправовими і, відповідно, йтиметься про норми приватного права. Мало корисним для розмежування адміністративного та приватного права є і метод правового регулювання, оскільки у багатьох випадках норми приватного права можуть містити імперативні положення.

Тому доречно орієнтуватися на здобутки європейської правової науки, оскільки проблема розмежування адміністративного та приватного права, наприклад, у Німеччині почала аналізуватися вже наприкінці XIX ст., отримавши на сьогоднішній день необхідне вирішення.

Беручи до уваги напрацювання європейських вчених-правознавців², можна запропонувати для застосування розглянуті нижче теорії розмежування адміністративного та приватного права. Необхідно відзначити, що у практичній діяльності необов’язково мають застосуватися всі ці теорії. Залежно від фактичних обставин тієї або іншої справи застосовується лише певна теорія. Головним правилом у зв’язку з цим має бути таке — застосувати треба теорію, за допомогою якої можна більш чітко та однозначно виявити правову природу правової норми або правового спору. Звичайно, це не виключає, у разі потреби, застосування і декількох теорій одночасно.

1. Теорія субординації (теорія влади-підпорядкування)

Теорія субординації застосовується, насамперед, у випадках, коли необхідно встановити правову природу дій публічної адміністрації або

¹ Виконавча влада і адміністративне право/за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — С. 78—82 ; Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун / пер. з рос. — X. : Консум, 2001. — С. 242—244.

² ОеІІегЬеск 8. А11§етеіпе8 УепуаІІип§8гесЬі тії УепуаІІипвзрітеззгессЬі / 8. Беї- ІегЬеск. 4. АиЙа§е. — Уег1а§ С. Н. Веск, МйпсЬеп, 2006.; Ргапг-ІозерЬ Реіпе Аіфетеіпез Уета11ип§згесЬі / уоп РгапДозерЬ Реіпе. — 5, пеиЬеагЬ. АиЙ. — Неі<іе1Ьег§: МііПег 2000. Маигег Н. Аіфетеіпев Уег\уа11ип§8гесЬі. Уег1а§ С. Н. Веск, МйпсЬеп, 2004.

правового спору, який виник між громадянином і державою. Для класифікації законодавчих приписів вона не застосовується.

Теорія субординації орієнтується на (право)відносини, які виникають між їх учасниками. Ця теорія застосовується фактично лише тоді, коли держава (орган) і громадянин протистоять один одному.

Якщо між державою та громадянином виникають відносини влади- підпорядкування, то відповідні дії публічної адміністрації або адміністративні акти, які стосуються цих відносин, мають публічно-правову природу. Викладене рівною мірою стосується і правових спорів, які випливають з цих відносин. У разі коли між державою та громадянином виникають відносини, в яких вони взаємодіють як рівнозначні суб’єкти, то дії публічної адміністрації або адміністративні акти мають приватноправову природу.

Приклад

Працівник ДАІ МВС України зобов'язує водія транспортного засобу зупинитися. Між працівником ДАІ МВС України та водієм виникають відносини влади-підпорядкування. Вимога про зупинку транспортного засобу є публічно-правовим (адміністративним) заходом.

Орган Державної податкової служби України вимагає від платника податку усунення виявлених порушень податкового законодавства. Уданому випадку також мають місце відносини влади-підпорядкування, у зв'язку з чим названа вище вимога набуває публічно-правової (адміністратвиної) природи.

Відповідно, публічно-правовими (адміністратвиними) є і правові спори, які випливають з названих вище відносин.

Разом з цим, не можна не звернути увагу і на той факт, що суб’єкт публічної адміністрації може бути учасником публічно-правових (адміністративних) відносин навіть і за відсутності між ним і приватною особою відносин влади-підпорядкування.

Приклад

Надання приватній особі субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Укладення між суб'єктом публічної адміністрації та приватною особою адміністративного договору.

Проте можуть мати місце і випадки, коли за наявності відносин влади-підпорядкування між приватною особою та суб’єктом публічної адміністрації, останній буде діяти у приватноправовій формі.

Приклад

Безхатько зайшов взимку до приміщення місцевої ради, щоб погрітися. Через деякий час він почав грубо поводитися з іншими громадянами, які виказували незадоволення його зовнішнім виглядом. Голова місцевої ради, поба