і лінія у сфері його регулювання і ознак децентралізації (диспозитивності). Н ост анньому випадку йдеться про норми публічного права, які передбачають існування, наприклад, адміністративних договорів або закладають основу забезпечувального або сприяючого публічного управління.

Головною особливістю публічного права слід вважати те, що його норми регулюють відносини, в яких однією стороною є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування або суб’єкт делегованих повноважень, що діє з приводу і для реалізації публічних функцій і завдань, спрямованих на задоволення публічного інтересу. Таким чином, норми публічного права слугують усім, загалу, при цьому не виокремлюючи нікого, а навпаки розуміючи «всіх» як специфічну фікцію, що представляє всю сукупність її членів разом¹.

Своєрідним антиподом публічного права виступає приватне право, спрямоване на охорону та захист приватних (індивідуальних) інтересів відповідно до принципів свободи та рівності всіх суб’єктів.

Публічне право є складним утворенням, у межах якого можуть бути виділені такі основні елементи:

• конституційне право;

• адміністративне право;

• кримінальне право;

• кримінально-виконавче право;

• конституційно-процесуальне право²;

• судове процесуальне право (кримінально-процесуальне право, цивільне процесуальне право; господарсько-процесуальне право; адміністративно-процесуальне право);

• право Європейського Союзу;

• міжнародне публічне право.

2. Адміністративне право як елемент публічного права та його відмежування від приватного права

Найбільш об’ємним (за кількістю правових норм) елементом публічного права є адміністративне право. Його норми регулюють величезну кількість різноманітних суспільних відносин, які виникають, змінюються та припиняються у сфері публічного управління. Крім того, у зазначеній

1 Корнута р. Визначення поняття публічного права в праві України / р. Корнута// Український часопис міжнародного права. — 2003. — № 2. — с. 77—88.

2 Конституційно-процесуальне право являє собою сукупність правових норм, які регламентують діяльність Конституційного Суду України, пов’язану із здійсненням конституційного судочинства.