органами державної влади, які не входять до системи органів ви- і онанчої влади, наприклад Національними комісіями регулювання природних монополій

• видають ліцензії на зайняття відповідними видами господарської пильності;

• формують цінову політику у відповідній сфері;

• здійснюють провадження у справах про адміністративні правопорушення тощо.

3. Форми прояву публічного управління

На підставі проведеного аналізу поняття «публічне управління», з’ясування його меж, а також місця у системі форм діяльності органів державної влади, зазначену категорію можна розглядати з:

• організаційної точки зору. Публічне управління складається із сукупності суб’єктів, які переважно займаються застосуванням норм адміністративного права. До публічного управління в організаційному сенсі не зараховуються правотворчість, політична діяльність і правосуддя;

• формальної точки зору. До публічного управління зараховуються всі види діяльності, які здійснюються суб’єктами публічної адміністрації незалежно від матеріального змісту цієї діяльності;

• матеріальної точки зору. Публічним управлінням визнається діяльність, яка перебуває за межами законотворчості, правосуддя та політичної діяльності.

Публічне управління є складним видом діяльності не лише, у так би мовити, зовнішньому, і у внутрішньому вимірах, оскільки здійснюється за допомогою численних засобів, які тягнуть різні юридичні наслідки для об’єктів управлінського впливу'. З огляду на це необхідно розрізняти:

• втручальне публічне управління, пов’язане з обмеженням прав, свобод і законних інтересів приватної особи, яке дістає вияв у покладенні на неї обов’язків або обтяжень.

Приклад

Прийняття органом виконавчої влади рішення про примусовий викуп земельної ділянки, яка належить громадянину; позбавлення права керування

транспортним засобом; введення карантину тощо.

• сприяюче публічне управління — має на меті сприяння приватним особам у реалізації наданих їм прав, свобод і законних інтересів. ¹

1 ОеНегЬеск 8. А11§ешеіпе5 УепуаІШгщзгесЬі тії УепуаІІипцзргогевзгессЬі і 8. Оеі- ІегЬеск. 4. АиЯа§е. — Уег1а§ с.Н. Веск, МипсЬеп, 2006. — 8. 4—5.

Глава 2

Воно пов’язується з наданням суб’єктами публічного управління приватним особам послуг, дозволів, пільг, довідок тощо;

Приклад

Надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки; видача ліцензії на зайняття господарською діяльністю; надання субсидії; виплата державної допомоги у зв'язку з народженням дитини тощо.

• забезпечувальне публічне управління, пов’язане із забезпеченням нормального (повноцінного) існування приватних осіб, спрямоване як наслідок на вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням населення водою, електрикою, газом, наданням інформаційних, освітніх послуг тощо. Сюди можна віднести також і діяльність суб’єктів публічного управління щодо розбудови об’єктів інфраструктури (автомобільні шляхи, парки, спортивні споруди тощо).

З огляду на викладене, під публічним управлінням слід розуміти зовнішньо орієнтовану діяльність широкого кола суб’єктів (насамперед публічної адміністрації), пов’язану з реалізацією політичних рішень і впровадженням у життя Конституції та законів України, що має на меті задоволення публічного інтересу.

2. Адміністративне право у системі публічного права

1. Публічне право та його сутність

Діяльність суб’єктів публічного управління, спрямована на задоволення публічного інтересу, не може здійснюватися винятково на підставі їх розсуду, оскільки цс неминуче призведе до порушень прав, свобод і законних інтересів приватних осіб, а також розбалансування діяльності самої публічної адміністрації. Таким чином, публічне управління потребує чіткої юридичної регламентації нормами публічного права.

Поняття «публічне право» вперше було введено давньоримським юристом Доміцієм Ульпіаном (170—228 рр. н. е). Він писав, що публічне право — це право, яке стосується становища римської держави, а приватне стосується інтересів окремих осіб.

Публічне право регулює побудову (як створені) та функціонування (як діють) насамперед органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також інших суб’єктів (наприклад суб’єктів делегованих повноважень), що мають забезпечувати реалізацію публічних інтересів. Публічне право являє собою частину об’єктивного права, яке грунтується на засадах централізації (імперативності), що однак не виключає існу-