міст, сіл і селищ, а також норми, які мали тимчасовий характер, не кодифікувалися^{1 2}.

Підсумком численних дискусій стала розроблена вченими і запропонована широкій громадськості схема Закону СРСР про Основи адміністративного законодавства та адміністративних кодексів союзних республік, побудована відповідно до прийнятої на ті часи системи науки адміністративного права, заснованій на системі радянського адміністративного законодавства. Тому і Основи поділялися на дві частини — Загальну та Особливу, кожна з яких встановлювала певний набір адміністративно-правових інститутів та підінститутів.

Загальна частина складалася з таких розділів: 1. Загальні положення; 2. Принципи радянського державного управління; 3. Адміністративна пра- восуб’єктність; 4. Органи радянського державного управління; 5. Радянська державна служба; 6. Заходи переконання та заохочення у радянському державному управлінні; 7. Заходи адміністративного впливу; 8. Забезпечення законності у радянському державному управлінні².

Що ж стосується Особливої частини, то, на думку О. П. Коренева, при її конструюванні необхідно було виходити з групування норм адміністративного права залежно від об’єктів управління. У результаті автор у змісті згаданої частини Основ та адміністративних кодексів виділив три розділи: 1. Управління господарством; 2. Управління соціально-культурним будівництвом; 3. Управління у галузі адміністративно-політичній³.

Викладені вище думки вчених стосувалися кодифікації матеріальних норм адміністративного права, однак, поряд із цим, зазначені автори висловлювалися і щодо кодифікації адміністративно-процесуальних норм. У цьому плані їх позиція була однаковою. Усі вони наполягали на необхідності окремої кодифікації матеріальних і процесуальних норм. «Мотиви роздільної кодифікації матеріальних і процесуальних норм радянського адміністративного права, — зазначав Г. І. Петров, — у своєму підґрунті не відрізняються від мотивів роздільної кодифікації матеріальних і процесуальних норм цивільного та кримінального права. Саме різниця між матеріальними і процесуальними нормами і тими суспільними відносинами, які вони регулюють, визначають необхідність кодифікувати

¹ Нашиванко Н. Да, Административньїй кодекс нужен! / Н. Нашиванко, А. Ко- ренев // Советская юстиция. — 1961. — № 8. — С.16—17; Коренев А. П. Кодифика- ция советского административного права : автореф. дис.... канд. юрид. наук : 12.00.01 /

А. П. Коренев. — М„ 1962. — С. 3.

2 Коренев а. П. Зазнач, праця. — с. 7.

3 Коренев а. П. Там само. — с. 10.

Глава 1

їх окремо» . Поряд із цим, актуальним було питання і про послідовність кодифікації матеріальних та процесуальних норм; щодо нього переважала думка, що кодифікація матеріальних встановлень має передувати роботі з кодифікації адміністративно-процесуальних норм^{1 2}.

Аналізуючи результати подальших наукових досліджень у зазначеній сфері, відзначимо, що починаючи із середини 60-х рр. усе більшу кількість прихильників отримувала думка про необхідність першочергової кодифікації норм про адміністративну відповідальність. Згодом зазначена наукова позиція була підкріплена офіційним визнанням. Йдеться про доручення на розробку, яке було надано у 1965 р. Комісією законодавчих пропозицій Ради Союзу та Ради Національностей Верховної Ради СРСР Всесоюзному науково-дослідному інституту радянського законодавства, зміст якого полягав у необхідності розробки проекту Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік про адміністративну відповідальність.

Приступивши до вирішення зазначеного завдання, вчені у переважній більшості поділяли думку, що майбутній Кодекс про адміністративну відповідальність має стати комплексним нормативним актом, який об’єднав у собі як матеріальні, так і процесуальні норми про адміністративну відповідальність. Згодом зазначена точка зору отримала об’єктивне вираження у прийнятих у 1980 р. Основах законодавства СРСР та союзних республік про адміністративні правопорушення³, на підставі яких пізніше був розроблений, зокрема, Кодекс УРСР про адміністративні правопорушення⁴.

Екскурс в історію кодифікації адміністративного права дозволяє дійти деяких важливих методологічних і практичних висновків.

По-перше, теорія кодифікації адміністративного права виникла і була надалі розвинута і достатньо обгрунтована радянськими вченими- адміністративістами, тобто тими, наукова діяльність яких розпочалася на початку 20-х рр. XX ст.

По-друї е, проведення кодифікації сприяло не тільки систематизації радянського адміністративного законодавства, й виділенню адміністра-

1 Петров г. И. О кодификации советского адмииистративного права / г. И. Петров // Советское государство и право. — 1962. — № 5. — с. 27 33.

Коренев А. П. Кодификация советского административного права / А П Копе- нев. — М., 1970. — С. 70—71.

Основьі законодательства С С С І’ и союзних республик об административньїх

правонарушениях // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1980. № 44. Ст 909

4 Кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради урср. — 1984. — Додаток до X» 51 — Ст. 1122.