Глава 13

2. Юридичний порядок в Україні (ч. 2 ст. 19 Конституції України)

Дана конституційна норма вже неодноразово згадувалася в підручнику при аналізі інституту адміністративного розсуду, оскільки у контексті наділення публічної адміністрації повноваженням на його застосування вона набуває особливого значення. Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що суб’єкт публічної адміністрації може бути наділений повноваженнями «...на підставі, в межах.... та у спосіб...». Щодо уповноваження на розсуд, то ця норма визначає два аспекти — «підставу» та «межі» повноважень.

Межі повноважень можуть бути встановлені шляхом аналізу відповідних законів і права загалом. Певні сумніви виникають лише щодо тлумачення останнього змістового аспекту, в якому йдеться про «спосіб», а не про «способи», адже його можна зрозуміти так, ніби йдеться лише про один спосіб, тобто кілька варіантів є недопустимими. Однак таке розуміння не враховує того факту, що ч. 2 ст. 19 Конституції України зобо- в язує законодавця лише до того, щоб він законодавчо закріплював усі ці три аспекти уповноваження, однак ця норма не обмежує його у виборі необхідної форми викладу того або іншого уповноваження. Тому форма однини «спосіб» є коректною з огляду на те, що, керуючись принципом юридичної визначеності, законодавець згодом (в інших законодавчих актах) назве можливі варіанти способів.

3. Судовий контроль за застосуванням адміністративного розсуду і поділ влади (статті б, 55, 124 Конституції України)

Як наголошував ще С. Корф', для судового контролю за застосуванням адміністративного розсуду важливо передусім те, щоб між виконавчою 1 судовою гілками влади була дотримана межа, яка, з одного боку забезпечила б незалежність обох гілок, а з іншого, — гарантувала право на судовий захист. Норми української Конституції чітко встановлюють такі рамки: зокрема, ч. 2 ст. 55 Конституції України без будь-яких обмежень гарантує захист у суді. А щодо обсягу здійснюваного судами контролю, то ч. 2 ст. 124 Конституції України встановлює, що предметом судового контролю є абсолютно всі правовідносини. З одного боку, це означає, що будь-яке застосування розсуду, реалізоване через тлумачення оціночних понять, може бути піддане судовому контролю (адже йдеться

І

С. 495.

Корфь С. А. Административная юстиція вь Россіи / С. А. Корфь. — СПб., 1910.

429

про поняття права) і винятки щодо цього допустимі лише у дуже незнач йому обсязі^{1 2}. З другого боку, Конституційний Суд України встановив, що політичні питання не можуть бути предметом судового контролю У відповідному рішенні суд конституційної юрисдикції посилається на ст. 6 Конституції України, яка наголошує, що повноваження суду обмежені принципом поділу влади. Оскільки при застосуванні повноважень на розсуд йдеться не лише про юридичні аспекти, а й про ті, що належать до виняткової компетенції виконавчої влади^{3 4 5}, принцип поділу влади забороняє здійснювати судовий контроль над останніми.

Обмеження судового контролю встановлено у пп. 1 — 10 ч. З ст. 2 КАС України, адже ч. З ст. 2 КАС України регулює і судовий контроль над застосуванням розсуду. У коментарі до неї про це згадують лише побіжно , однак це стає зрозумілим, якщо порівняти проекти КАС України 2-го і 3-го читання, долучивши до цього французьке юридичне розуміння цього питання. Так, у проекті для 2-го читання ст. 2 сформулювали за німецьким зразком, і в ній було чітке положення про судовий контроль над застосуванням розсуду . У тексті для 3-го читання це положення було вилучено і замінено чинним сьогодні текстом⁶. Чинна редакція даної статті, поряд з іншим, запроваджує ідею обмеженого судового контролю з боку адміністративних судів і наслідує французьку практику з цього питання (див. п. «г», розділу 13.3.4).

4. Обмеження публічної адміністрації Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 6 Конституції України)

У контексті уповноваження на адміністративний розсуд та його здійснення важливу роль відіграє ч. 2 ст. 6 Конституції України, яка закріп- лює положення про те, що державна влада у своїх діях і рішеннях обмежена Конституцією та законами України. Це положення кореспондує з ч. 2 ст. 19 Конституції України⁷.

¹ Див вище п. «бб», розд. 13.3.4 і нижче п. «є», розд. 13.6.1.

2 Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 р. // Вісник Конституційного Суду України. — 2002. — № 2. — С. 29, 32.

³ Конституція України : наук.-пракг. коментар. — К., 2003. С. 34.

⁴ Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар / за заг. ред. Р. О. Куйбіди. — К., 2009. — С. 2 (№ 25).

⁵ Таблиця поправок до проекту Адміністративного процесуального кодексу України № 1331; друге читання.

⁶ Таблиця поправок до проекту Адміністративного процесуального кодексу України № 1331; третє читання. ..

3. Стрижак А. А. Конституція України в актах Конституційного Суду України .

аналітичний огляд та коментар / А. А. Стрижак. К., 2010, С. 52.