Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
zagalne_administrativne_pravo_2015_1.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.45 Mб
Скачать

416

Глава 1

говельна політика, та у галузі, яка регулюється законодавством про п^ _ лічних службовців ЄС, встановлено максимально широкі межі розсуду1 2,

б) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ)

Іншою сферою, в якій на рівні ЄС застосовується інститут адміністративного розсуду, є сфера судової практики з питань дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція)'. ЄСПЛ встановив вимоги до уповноважень на розсуд і до його застосування, а саме: уповноваження на розсуд має бути обмеженим — державним органам не може бути наданий занадто широкий і не- передбачуваний розсуд3. У нормі-уповноваженні мають міститися положення, які надають можливість встановлення обмежень щодо обсягу та застосування адміністративного розсуду. Крім цього, у національних системах права слід передбачити механізми, які б робили можливим ефективний контроль над застосуванням адміністративного розсуду з боку судової влади. Щодо судового контролю, то сам ЄСПЛ чітко встановлює, що у випадку застосування адміністративного розсуду йдеться про обмежений контроль4.

в) Рада Європи

Органи ЄС необхідно відрізняти від Ради Європи (РЄ), яка є міжнародною організацією, членство в якій відкрито і для держав, що не є членами ЄС. Україна є членом Ради Європи з 1995 р.5

Щодо питання адміністративного розсуду, то у 1980 р. Рада Європи ухвалила спеціальну Рекомендацію6, яка визначає мінімальні вимоги до національних правових систем держав-членів РЄ7. Згідно з нею «адмі

1 ОаішіЬг Т. уоп. Зазнач, праця. — 8. 366.

2 Україна ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини у 1997 р.

3 Рішення ЄСПЛ ОотепісЬіпі/Италія від 15 листопада 1996 р. — № 32, 33; Демократичні засади державного управління та адміністративне право. — К., 2010. Є. 77

4 Рішення ЄСПЛ, Навал ц. СЬаисЬ/Булгарія від 26 жовтня 2000 р. — № 67, 86; Темченко В. І. Верховенство права у практиці Євросуду та Конституційного Суду України / В. І. Темченко // Наук. зал. НаУКМА. Серія. Юридичні науки. — 2007. — Т. 64. — С. 18.

Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол) таін. — К. — Т. 5. — С. 212. У '

6 Кесоттешіаііоп N0. К (80) 2, 11.03.1980// пер. укр. мовою див.: ТимощукВ. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / В. Тимощук. — К„ 2003. — С. 469; Тимощук В. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії/ В. Тимощук. — К., 2010*— С. 121 і далі.

Кесоттешіаііоп N0. К. (80) 2, ехріапаїогу тетогапсіит, № 15, пер. укр. мовою див.: Тимощук В. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / В. Тимощук. — К„ 2003. — С. 473; Бенуа-Ромер Ф. Право Ради Європи / Ф. Бенуа-Ромер, Г. Клебс. — К., 2007. — С. 99 і далі.

417

Адміністративний розсуд у діяльності публічної адміністрації

ністративний розсуд» полягає у тому, що орган публічної адміністрації мас певну свободу обирати поміж кількома допустимими, з точки мру права і закону, можливостями, зокрема — обирати між дією й ут риманням від дії1. У цій Рекомендації не визначено спеціальної різниці між уповноваженням на розсуд, який виражається через законодавчо передбачені варіанти дій, і розсудом, що виражений через оціночне поняття.

Задля того, щоб адміністративний розсуд застосовували коректно, у Рекомендації Ради Європи встановлено низку принципів («ргіп- сіріез»):

  • адміністративний розсуд слід застосовувати згідно з метою, закріпленою у відповідній уповноважуючій нормі;

  • суб’єкт публічної адміністрації повинен об єктивно і неупереджено оцінювати факти і важливі з юридичної точки зору аспекти і надавати їм відповідний ступінь вагомості;

  • суб’єкт публічної адміністрації зобов’язаний дотримуватися принципів рівноправності й адекватності і не має права необгрунтовано затягувати процес прийняття відповідного рішення2.

Якщо певний суб’єкт публічної адміністрації видав директиви чи інструкції, що регулюють внутрішньовідомчі підходи до застосування розсуду, то згідно з вищезазначеною рекомендацією Ради Європи слід враховувати, що така уніфікація практики застосування адміністративного розсуду необхідна з точки зору дотримання принципу рівноправності, тому відповідні акти треба робити публічними (оприлюднювати). Якщо такі директиви чи інструкції існують, то це не означає, що в окремих випадках не треба перевірити підстави. Якщо у конкретному випадку мають місце обставину які потребують відступу від відповідних інструкцій, то це треба зробити. Крім того, на національному рівні необхідно врегулювати питання, які саме юридичні наслідки для чинності самого адміністративного рішення матиме недотримання внутрішньовідомчих правил3. Зрештою, контроль над застосуванням розсуду повинен здійснювати суд або інший незалежний орган і мати право отримувати для цього від суб’єктів публічної адміністрації необхідну інформацію4.

1 Кесоттепсіаііоп N0. К. (80) 2, ехріапаїогу тетогапсішп, № 15, пер. укр. мовою див.: Тимощук В. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / В. Тимощук. — К., 2003. С. 473.

2 Там само. — С. 473 і далі.

3 Там само. — С. 476 і далі.

4 Там само.

27-14-937

418

Глава

У принципі 8 цієї Рекомендації є посилання на Резолюцію (77) 31 Р» Європи від 28 вересня 1977 р.1, в якій вказано обов'язок обґрунтував тих заходів, які передбачають порушення прав причетних осіб2. Загалом обо* вязок обґрунтування адміністративних заходів є стандартом в європейському праві (див. ст. 296 ДФЄС, ст. 41 № 2 Хартії про основоположні права І ст. 18 Кодексу ЄС «Про належне врядування»). Ці норми відрізняються лише тим, що тільки Резолюція (77)31 і ст. 18 Кодексу передбачають обов'язок обґрунтуван* ня винятково при втручанні у права, тобто вони мають вужчий зміст, ніж ст. 296 ДФЄС і ст. 41 Хартії про основоположні права. Згідно з коментарем до Резолюції (77) 31 обґрунтування слугує тому, щоб причетна особа мала можливість оцінити власні шанси на судовий захист своїх прав3. Таке бачення є наслідком прив'язки обов'язку обґрунтування саме до тих заходів, що передбачають втручання у відповідні права. Однак загалом у європейському праві діє принцип, згідно з яким обґрунтування адміністративних дій є елементом належного адміністрування незалежно від того, чи має місце при цьому втручання у права, чи ні.

г) У французькому адміністративному праві під поняттям «роиуоіг бізсгеїіоппаіге», або «сотреіепсе сіізсгеїіоппаіге», розуміють обмежену свободу ДІЙ та рішень публічної адміністрації4. Як і в європейському та українському праві, тут так само не розрізняють «розсуд» і «оціночне поняття». Йдеться лише про гнучке публічне адміністрування на противагу законодавчо обмеженому. Крім «розсуду» гнучке адміністрування можуть застосовувати у випадках настання надзвичайних ситуацій і видання актів уряду5. «Гнучкість» адміністрації водночас означає обмеженість контролю з боку адміністративних судів за її діями чи рішеннями. Однак чітко визначеної системи у цьому плані не існує, а отже, інтенсивність і обсяг перевірки дій/рішень адміністрації визначають самі суди.

Щодо контролю за адміністративними діями, то його найважливішим видом є, так звана, перевірка на предмет зловживання владою (фр. гесоигз роиг єхсєз де роиVоіг). У межах даного виду провадження суди перевіряють, чи дотримані суб'єктом публічної адміністрації повноваження, процедури діяльності, а також, чи відповідає прийнятий адміністративний акт чинним нормативним актам і чи є він належним чином обґрунтованим у фактичному та юридичному аспектах6. 1 ^

Тимощук В. Адміністративна процедура та адміністративні послуги Зарубіжний досвід і пропозиції для України / В. Тимощук. — К., 2003. — С. 460 і далі.

2 Тимощук В. Зазнач, праця. — С. 461, 467 і далі.

3 Вевоіиііоп № 28, 29// переклад укр. див.: Тимощук В. Адміністративна про-

ГтГо^ки-Поа™ £°«ї™'б7ару6іжн"й1 проп°ї,щіі дУкра,ни'

4 8с1таг2е 1. ЕигораізсЬез Уег\уа1іип§8гесЬі. — 8. 246.

  1. Там само. — 8. 247.

Там само. — 8. 248.

Адміністративний розсуд у діяльності публічної адміністрації

Для здійснення контролю над застосуванням розсуду важливі обидва аспекти обґрунтування, оскільки при перевірці юридичного аспекту адміністративних дій може йтися і про випадок, коли суб'єкт публічної адміністрації не визнає наявність уповноважень на застосування розсуду. Обґрунтування щодо фактичних обставин справи перевіряється на предмет того, чи поклав відповідний суб'єкт публічної адміністрації в його основу справжні та повні дані у справі і чи надано цим даним правильну оцінку1.

При перевірці передумов, за яких діє повноваження на розсуд, окремі пункти уповноважуючої норми перевіряються з різною інтенсивністю. Завдяки цьому суб'єкти публічної адміністрації наділяються певною свободою дій. Це стосується ситуацій, які передбачають застосування глибоких спеціальних

знань2.

Ще одним аспектом, завдяки якому дії суб’єктів публічної адміністрації отримують певну гнучкість, є допустимість того, що в оцінці ситуації з їх боку можуть бути допущені помилки. Однак це стосується лише тих помилок, які виходять за межі очевидної похибки, так званої 1 еггеиг тапіїезіе, або абсурду3 4. Саме такі випадки є типовими прикладами для п. 6 ч. З ст. 2 КАС України.

Публічна адміністрація повинна дотримуватися й інших норм і принципів, зокрема: рівноправності, заборони зворотної дії та адекватності (розмірності чи пропорційності вжитих заходів) .

Іншим, на практиці дещо менш значущим, обмеженням є так зване зловживання владою (фр. (Шоитетепі Ле роюоіг), яке має місце, коли суб’єкт публічної адміністрації застосовує своє повноваження на розсуд з іншою метою — не тією, що передбачена в уповноважуючій нормі5. ^

У судовій практиці, на важливості якої наголошувалося на початку, судовий контроль можна умовно поділити на три види - мінімальний, нормальний і максимальний. З одного боку, критерієм для більш інтенсивного контролю є тяжкість втручання у права та свободи громадянина. Так, дії поліції контролюються максимально, а право на власний необмежений розсуд не визнається взагалі. З іншого боку, враховують те, чи були потрібні для певного адміністративного рішення спеціальні знання, якими володіє лише_відповідний суб'єкт публічної адміністрації. У такому випадку мінімальний судовий контроль обмежений винятково перевіркою того, чи стосувалися адміністративні дії саме даної ситуації і чи дотримано було відповідні повноваження, а суто юридичну кваліфікацію обставин справи не здійснюють. За нормального су-

1 8сЬ\уагге І. ЕигораізсЬез Уетоа1іип§8гесЬі. — 8. 249.

2 Там само. — 8. 251.

3 Там само. — 8. 252.

4 Там само. — 8. 252.

5 Там само. — 8. 253.

27*

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]