Глава 1

вання останніх виступала б, наприклад, їх юридична сила, а вивчали їх залежно від завдань, які покладалися на органи влади. Іншими словами, система нормативних актів, що містили норми поліцейського права, створювалася з урахуванням предметів діяльності у сфері управління.

Одним із перших авторів, який намагався більш-менш чітко визначитися з джерелами поліцейського права, був І. Андресвський, який поділив їх на чотири основні категорії:

1. поліцейські закони, що визначали урядову та громадську поліцейську діяльність, спрямовану на забезпечення безпеки (устав паспортний, цензурний та попередження і припинення злочинів; устави будівний та пожежний тощо) і на забезпечення добробуту (устав міського та сільського господарства; устави торговий та фабрично-ремісної промисловості тощо);

2. поліцейські закони, що визначали управління справами народної освіти та управління православно-духовними відомствами;

3. адміністративні розпорядження міністерств іл окремих поліцейських органів;

4. розпорядження земських установ'.

.Як бачимо, І. Андресвський лише перелічив основні види джерел поліцейського права, не вдаючись до встановлення різниці між ними та не пояснивши особливості кожного з названих ви цв.

Питанням джерел поліцейського права присвятив окремий розділ у своїй праці П. Шеймін. На йог о думку, гжерела права внутрішнього управління втілювалися у:

1. законах— головних джере лах права, які поділялися на закони у прямому розумінні цього слова (акт, які видавалися законодавчою владою), та приписи (акти, які видавалися орл анами управління);

2. державних угодах у лих випадках, коли викладені в них постанови стосувалися діяльності органів управління держав, що їх уклали. Сюди вчений відносив угоди, які регулювали торгівлю, поштову та телеграфну справу тощо. Приписи лаких угод за своєю юридичною силою прирівнювалися до приписів закону, в зв’язку з чим були обов’язковими для виконання;

3. місцевих статутах актах, які видавалися органами місцевого самоврядування;

4. звичаєвому праві. II. Шеймін вважав, що норми, які відносилися до сфери управління, могли виходити із звичаю, який, однак, мав вузьку сферу застосування. Звичаєве право, за словами вченого, застосовувало- ¹

1 Андреевский и. Е. Полицейское право / и. Е. Андреевский. — сПб 1874

Т. 1, —С. 22—23.