Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 р. № 1156)¹;

Останнім часом в Україні мали місце спроби врегулювати назване ми ще питання. Розроблено декілька законопроектів про нормативно-правові акти, останній з яких² було навіть прийнято в першому читанні 20 травня 2011 р. Правовідносини щодо нормативно-правових актів пропонувалось врегулювати також і в Адміністративно-процедурному кодексі України. Отже, поки що маємо констатувати відсутність спеціального закону, присвяченого нормативно-правовим актам публічної адміністрації, зокрема їх видам і процедурам видання, що, безумовно, не сприяє затвердженню верховенства права та законності в Україні.

2. Види нормативних актів публічної адміністрації

З огляду на численність і різноманітність нормативно-правових актів велике теоретичне і практичне значення має їх класифікація.

За характером правового припису правові акти є:

• зобов’язуючими;

• забороняючими;

• уповноважуючими.

За юридичним змістом норм права, які містять акти, вони поділяються на матеріальні та процесуальні.

За часовими межами нормативно-правові акти можуть бути обмеженими за дією в часі та необмеженими. При цьому час дії актів може обмежуватись певною календарною датою, строком, протягом якого акт є чинним, або настанням певної події.

За територіальними межами акти поділяються на обмежені або необмежені територією їх дії. Акти, територія дії яких не обмежена, не містять жодних вказівок на такі обмеження. До актів з обмеженою тери- юрією впливу відносяться всі акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, акти, що регулюють, наприклад, правовідносини в представництвах та консульствах України, та акти вищого та центральних органів виконавчої влади, які поширюють свою дію на певні території (наприклад на одну область) н межах державного кордону України.

¹ Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 // Офіційний пісник України. — 2007. — № 54. — Ст. 2180.

' Проект закону про нормативно-правові акти № 7409 від 1 грудня 2010 р.

и ч:и

Глава

За суб’єктом видання розрізняють:

• акти Президента України;

• акти Кабінету Міністрів України;

• акти центральних органів виконавчої влади;

• акти інших центральних органів державної влади;

• акти органів влади АР Крим;

• акти місцевих органів виконавчої влади;

• акти органів місцевого самоврядування;

• акти суб’єктів делегованих повноважень.

За юридичним значенням усі нормативно-правові адміністративні

акти можна поділити на нормативно-основні — які, власне, і містять норми права, та нормативно-допоміжні — якими основні акти затвер- джуються, змінюються, скасовуються або іншим чином припиняються.

Серед основних адміністративно-правових актів можна виділити:

• правила акт, який конкретизує норми права загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин у певних галузях державного чи суспільного життя і вирішує процедурні питання;

• порядок акт, що встановлює механізм реалізації прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності;

• інструкція акт, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;

• регламент акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб’єкта, що визначає порядок і процедуру діяльності відповідного органу та його структурних підрозділів;

• статут, положення — акт, що визначає статус, обсяг повноважень органів виконавчої влади, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

За порядком прийняття нормативно-правових актів розрізняють

акти, які приймаються:

• єдиноначально;

• колегіально;

• спільно двома або більше суб’єктами.

Залежно від характеру зв’язків адресатів із суб’єктом видяшМ актів виділяють:

• акти, адресовані безпосередньо чи прямо підлеглим суб'єктам;

• акти, адресовані суб’єктам у сфері їх функціонального впливу;

• акти з невизначеним колом адресатів;

• акти з індивідуально визначеними (персоніфікованими) ВДрвЯі тами.