ми формами соціалістичної власності; державне управління соціально- культурним будівництвом¹.

І Іодібне бачення структури адміністративного права свідчить, що наприкінці 30-х років ще не існувало єдиних стандартів, які б забезпечи- ш ст ворення чіткої системи зазначеної галузі права. Прикладом цього є віднесення інститутів забезпечення прав і політичних свобод громадян СРСР та забезпечення виконання громадянами СРСР державних обов’язків, які мали яскраво виражений загальний характер, тобто однаково належали до будь-якої галузі державного управління, до частини адміністративного права, яка об’єднала норми, що визначали порядок державного управління у названих вище сферах.

Аналіз наукових праць з адміністративного права, які були видані вже у 40-50-х рр. минулого століття, свідчить, що саме у цей період була створена та система адміністративного права, яка і сьогодні продовжує панувати у вітчизняній науковій літературі. Для підтвердження даного висновку звернемо увагу на підручник з адміністративного права, який побачив світ у 1945 р.² Його автор, С. С. Студенікін, писав, що діючі адміністративно-правові норми поділяються на: 1) норми, що визначають загальні для всього апарату державного управління принципи організації та діяльності, та 2) норми, які визначають застосування загальних принципів у конкретних галузях державного управління.

Відповідно до цього автор схилявся до думки, що чинне адміністративне право складається з двох частин: Загальної та Спеціальної (Особливої). Вчений підкреслював, що до загальної частини входять ті адміністративно-правові норми, які визначають: 1) основні принципи радянського державного управління; 2) правове становище органів державного управління та регламентують радянську державну службу; 3) повноваження органів управління на видання та реалізацію актів державного управління;

4. форми та засоби забезпечення законності у державному управлінні.

Що ж стосується Спеціальної (Особливої) частини, то, на його думку, вона має об’єднувати норми, які регулюють: 1) управління в галузі оборони СРСР, охорони державної безпеки та громадського порядку;

2. управління в галузі соціалістичного господарства; 3) управління в галузі соціально-культурного будівництва³.

1 Студеникин с. О некоторьіх вопросах советского социалистического адми-

нистративного права / С. Студеникин// Советское государство. 1938. № 1.—

С. 117—145.

2 Студеникин с. С. Советское административное право / с. С. Студеникин. — м., 1945, —с. 14—15.

3 Там само.

3-14-937

Глава 1

Водночас, в адміністративно-правовій літературі мав місце і принци- пово інший підхід до побудови системи адміністративного права, авто- ром якого була Ц. А. Ямпольська, котра вважала, що зміст Загальної частини зазначеної галузі права мають складати норми, що:

1. визначають порядок утворення, реорганізації та припинення діяль- ності органів радянського державного управління;

2. закріплюють принципи побудови та діяльності органів державно- го управління;

3. встановлюють види органів державного управління, визначають їх компетенцію, форми та методи діяльності;

4. регулюють інститут державної служби;

З) визначають суб’єктивні права громадян у галузі державного управління та організаційно-правові гарантії їх дотримання суб’єктами владної діяльності;

б) закріплюють способи забезпечення законності в радянському державному управлінні, а звідси і охорону прав громадян.

Ще більш незвичним для вчених-адміністративістів 50-60-х рр. було бачення Ц. А. Ямпольською структури Особливої частини, при побудові якої вона виходила з «необхідності дати можливість самостійно розвиватися галузевим видам права (земельного, морського, торговельного тощо)» і у зв язку з цим стверджувала, що в Особливій частині адміністративно- ю права мають залишитися тільки ті норми, які стосуються організації апарату управління й організації діяльності такого апарату в різних галузях, тобто норми, ЯКІ Є ЗЛІ л її,ними для будь-якої сфери управління'.

Аналіз наукових праць, виданих у наступні роки, свідчить, щотради- щина уяви про систему адміністративного права, викладена свого часу ■ С . С гуденікіпим, почала поступово набувати базисного і догматичного характеру, в зв язку з чим з нею або майже повністю погоджувалися, або пропонували внести до н змісту лише незначні зміни.

Таким чином, історичний огляд розвитку поглядів на систему радянського адміністративного права свідчить, що внутрішній зміст зазначеної галузі формувався, виходячи із завдань, які ставила держава перед наукою і які полягали у тому, що адміністративне право має стати регулятором усієї сукупності управлінських відносин у державі. Саме це і пояснює поступово сформований гігантський розмір Загальної та Особливої частин адміністративного права, що знову і знову нагадує нам поліцейське право з його численними регламентами та приписами. ¹

1 Ямпольская ц. А. О месте административного листического права / ц. А. Ямпольская // Советское № 9, —с. 92—102.

права в системе советского социа- государство и право. — 1956. —

4. Системи джерел адміністративного права в їх історичній ретроспективі

Розмова про джерела адміністративного права має науково-практич- ііції характер, оскільки термін «джерела» є принципово значущим як для муки адміністративного права, так і для практики його застосування.

11 іука адміністративного права цікавиться проблемою джерел адміністра- , „„його права через те, що її дослідження дозволяє отримати відповіді на і які важливі запитання: яку зовнішню форму вираження можуть мати норми адміністративного права?; які суб’єкти мають право приймати ям и, що містять норми адміністративного права?; які існують види джерел адміністративного права та яку форму систематизації краще для них вибрати тощо? Разом з тим, конкретні відповіді на зазначені запитання позитивно впливають і на практику застосування норм адміністративно- ю права, забезпечуючи підвищення ефективності їх реалізації.

Аналіз наукової літератури показує, що питання джерел адміністративного права на сьогодні є більш-менш дослідженою проблематикою, яка отримала висвітлення на сторінках як періодичних видань, гак і видань монографічного характеру. Однак складність полягає у тому, що зазначена проблематика розглядається переважно з позицій сучасності, у зв’язку з чим поза увагою авторів постійно залишаються історичні питання становлення джерел адміністративного права, дослідження яких також є корисним для теорії адміністративного права.

Вивчення наукових праць перших вчених-поліцєїстів показує, що вони у більшості не приділяли значної уваги такій науковій категорії, як «джерело права», хоча їх праці, у першу чергу, були присвячені аналізу чинних на той час нормативних актів, що містили норми поліцейського права. Подібне ставлення вчених до вивчення зазначеної правової категорії, певною мірою, можна пояснити словами В. Л. Кобалевського, який писав, що питання про джерела адміністративного права не є спеціальною проблемою науки адміністративного права, будучи питанням загальним для всіх галузей права¹, однак при цьому автор все-таки наголошував на тому, що джерела адміністративного права мають деякі особливості

щодо джерел інших галузей права. ^

На перших етапах становлення науки поліцейського права (приблиз- но до 60—70-х рр. XIX ст.) вивчення нормативних актів, які містили норми поліцейського права, здійснювалося безсистемно, тобто вчені не розробили їх чіткої юридичної (правової) системи, де критерієм розмежу- ¹

¹ Кобалевский В. Советское административное право / В. Кобалевскии. — X., 1929. —С. 28.