366

ном України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. № 514-VI, Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ, іншими нормативно-правовими актами України, якими закріплюється механізм реалізації суб’єктами публічної адміністрації прав та обов’язків засновника.

2. Засоби публічної допомоги суб'єктам господарювання

Значну групу приватноправових інструментів діяльності публічної адміністрації становлять засоби публічної допомоги суб’єктам господарювання.

Даний інструмент діяльності суб’єктів публічної адміністрації реалізується у різних формах. Що ж до самої допомоги, то вона може набувати як поворотного, так і безповоротного характеру.

У першому випадку йдеться про: державні кредити, державні та муніципальні інвестиції, державні або місцеві позики. У другому — про податкові пільги, державні субсидії, компенсації та пільги.

^ ^випливає з Концепції реформування системи державної допомоги суб’єктам господарювання, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року № 81-р., з наступними змінами та доповненнями, державна допомога надається прямо або опосередковано центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими ними установами чи суб’єктами господарювання»¹.

Зазначена Концепція поділяє державну допомогу на вибіркові податкові пільги, пільгові кредити, компенсації, гарантії та субсидування заробітної плати, прямі субсидії.

Здійснюючи публічну допомогу, держава, в особі уповноважених суб єктів, стимулює розвиток стратегічних, соціально важливих галузей економіки, координує діяльність суб’єктів господарювання з виробництва суспільно важливої продукції, надання публічних послуг населенню, здійснює інші завдання, зумовлені реалізацією державної економічної політики.

Приватноправові інструменти діяльності суб’єктів публічної адміністрації, віднесені законом до засобів публічної допомоги суб’єктам господарювання, можуть мати як індивідуальний, так і загальний характер,

Про схвалення Концепції реформування системи державної допомоги суб’єктам господарювання : розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 р.— № 81-р//Урядовий кур’єр. — 27.01.2010. —№ 15.

тобто поширюватися на всіх учасників адміністративних правовідносин у межах конкретної галузі економіки.

Прикладом індивідуальних приватноправових інструментів діяльності суб'єктів публічної адміністрації, включених до інституту публічної допомоги, є індивідуальні податкові пільги, кредити, позики підприємствам. Що ж до прикладів приватноправових інструментів, які мають загальний (галузевий) характер, то до них слід віднести державні дотації, субсидування заробітної плати, гарантії, компенсації тощо.

За загальним правилом, суб’єктом одержання публічної допомоги може бути суб’єкт господарювання незалежно від форми власності, що зареєстрований в установленому законодавством України порядку, здійснює виробничо-господарську, науково-дослідну, інноваційну або іншу діяльність у галузях економіки, в яких реалізуються конкретні засоби державної допомоги.

Щодо окремих підприємств, зокрема державної та комунальної форм власності, Кабінетом Міністрів України можуть визначатися особливості надання державної допомоги: кредитів, позик, субсидій, дотацій (ч. 4 ст. 67 ГК України).

Порядок надання публічної допомоги врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 р. № 809 «Про затвердження Порядку погодження залучення державними підприємствами, зокрема господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов’язаннями».

Зазначена постанова так само, як і положення ч. 1 ст. 67 ГК України, прямо передбачає, що правовідносини підприємств між собою та з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (публічною адміністрацією), зокрема, стосовно надання публічної допомоги, формуються і реалізуються на договірних засадах.

Проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) — проект відповідного договору), зокрема, має визначати напрями використання залучених коштів, які відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов’язань за кредитом (позикою). Договір про надання державної допомоги не може передбачати дострокове виконання зобов’язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора з необгрунтованими фінансо-