303

За загальним правилом, підставою визнання адміністративного договору протиправним і застосування наслідків його протиправності с недодержання сторонами договору у момент його укладення нормативних вимог щодо змісту, форми та процедури укладання договору.

Невідповідність адміністративного договору вимогам законодавства, залежно від ступеня імперативності, важливості встановлених нормативних вимог, може мати наслідком нікчемність договору або визнання його недійсним за рішенням суду (оспорюваний договір)¹.

Обидві категорії зазначених випадків об’єднує те, що незаконний адміністративний договір не має юридичної сили, і відповідно, не породжує запланованих юридичних наслідків, за винятком тих, настання яких закон пов’язує з фактом протиправності договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

За своїми юридичними властивостями нікчемні та оспорювані договори розрізняються:

• ступенем важливості дефектів у складі правочину;

• характером прав та інтересів, які порушено у зв’язку з укладенням правочину;

• судовим порядком встановлення недійсності правочину й незалежністю встановлення недійсності правочину від судового рішення;

• строками позовної давності, встановленими для звернення до суду з приводу визнання правочину недійсним².

3. Класифікація вимог щодо законності адміністративного договору

Визначаючи юридичні підстави недійсності (протиправності) адміністративного договору, законодавство України, зазвичай, не здійснює їх легальну диференціацію за тими або іншими критеріями, а обмежується прямою вказівкою в конкретних нормах на юридичні наслідки та підстави недійсності окремих видів договорів.

¹ Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за відп. ред. (). В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — I I. — С. 370.

² Про визнання правочинів недійсними : інформаційний лист Верховного Суду України 24 листопада 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. — 2009. — № 1.

Глава 9

Побудова в такий спосіб законодавства, що регулює відповідну проблематику, дозволила науковцям сформулювати класифікацію нормативних вимог до законності адміністративного договору, які треба брати за основу при визначенні особливостей визнання адміністративного договору недійсним.

До першої групи відносяться вимоги публічного права — однакові та обов’язкові для всіх засобів реалізації управлінської діяльності, зокрема вимоги до компетенції сторін договору.

Другу групу складають спеціальні законодавчі вимоги до адміністративних договорів.

Останню групу утворюють позагалузеві вимоги до адміністративних договорів, запозичені з цивільного права¹.

Законодавство України, визначаючи публічно-правові вимоги до адміністративного договору, водночас встановлює юридичні наслідки їх недодержання сторонами у процесі його укладення, зміни чи розірвання.

Публічний правопорядок у сфері договірного регулювання адміністративних правовідносин грунтується на положенні ч. 2 ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Дія цієї норми стосовно суб’єкта публічної адміністрації — сторони адміністративного договору — означає, що орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування зобов’язаний укладати адміністративні договори винятково в межах встановленої законом компетенції. В іншому випадку укладений суб’єктом владних повноважень договір може бути визнаний за рішенням суду недійсним як такий, що укладений неналежною стороною або з перевищенням наданих йому повноважень.

Законодавство України, поряд із вимогами до компетенції сторін адміністративного договору, встановлює правила бюджетного фінансування таких договорів, порушення яких має наслідком їх недійсність. Згідно з ч. З ст. 48 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 р. № 2456Л/І (далі - БК України) «Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим

¹ Скворцов С. С. Адміністративний договір як засіб управлінської діяльності.: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / С. С. Скворцов. — X.. 2005. — С. 7.