229

Права та обов’язки можуть бути загальними для всіх без винятку громадян і спеціальними — для деяких суб’єктів адміністративно-правових відносин. У зв’язку з цим можна вести мову про загальний і спеціальний адміністративно-правовий статус громадянина.

Загальний адміністративно-правовий статус громадянина включає загальні права і обов’язки, які реалізуються громадянами при вступі в адміністративні правовідносини із суб’єктами публічної адміністрації, посадовими особами та іншими суб’єктами адміністративного права. Вони належать усім громадянам і не пов’язані з якими-небудь особливостями та специфікою конкретної суспільно-державної, виробничо-господарської, трудової чи соціальної діяльності людини і громадянина.

Спеціальний адміністративно-правовий статус громадянина охоплює всі реалізовані в адміністративно-правових відносинах специфічні права і обов’язки громадянина, що випливають з особливостей становища особи, і потреби її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер та ін.).

1. Структура адміністративно-правового статусу громадянина

Структура адміністративно-правового статусу громадянина складається з таких елементів: 1) правосуб’єктність; 2) суб’єктивні права і юридичні обов’язки; 3) відповідальність, яка має вторинний характер, оскільки реалізується тільки в результаті вчиненого правопорушення.

Адміністративна правосуб’сктність громадян має дві складові:

• адміністративна правоздатність;

• адміністративна дієздатність.

Адміністративна правоздатність громадянина — це фактична можливість громадянина бути носієм прав і обов’язків у сфері публічного управління. Адміністративна правоздатність виникає з моменту народження людини. Вона підтверджується документами про громадянство паспортом громадянина України, а для осіб до 16 років — свідоцтвом про народження. Правоздатність не може бути обмежена або відчужена, від неї неможливо відмовитися добровільно (оскільки така відмова не має юридичної сили). Правоздатність людини утворює юридичне поняття особи й громадянина. Тільки у випадках, передбачених кримінальним або адміністративним законодавством, громадянин може бути позбавлений якоїсь частини адміністративної правоздатності права пересування, батьківських прав тощо.

На відміну від адміністративної правоздатності, яка визначає потенційну здатність суб’єкта мати публічні права і юридичні обов язки у