Глава 9

Приклад

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду Херсонське державне бюро технічної інвентаризації було зобов'язано провести державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю на нерухоме майно.

У 2013 р. позивач звернувся до Реєстраційної служби районного управління юстиції у місті Херсоні (як до суб'єкта, котрий перебрав на себе адміністративні повноваження бюро технічної інвентаризації¹) з вимогою виконати припис цієї постанови адміністративного суду.

Однак таке судове рішення Реєстраційною службою районного управління юстиції у м. Херсоні виконано не було, оскільки: 1) ця служба взагалі не була учасником адміністративної справи; 2) резолютивна частина не містила жодної вказівки щодо обов'язку Реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; 3) зобов'язаною стороною судом булб визначено саме Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, яке на момент звернення до Реєстраційної служби припинило існування².

Саме відсутність відповідних норм права та належної наукової теорії про правонаступництво в адміністративно-правових відносинах завадили запобігти ситуації, коли, фактично, обов'язки суб'єкта публічної адміністрації (державне бюро технічної інвентаризації) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не були передані його правонаступниці - Реєстраційній службі районного управління юстиції.

Як наслідок — ускладнено виконання рішення суду, а право власності зацікавленим суб'єктом — здійснити неможливо.

¹ Згідно з Положенням про Державну реєстраційну службу України служба — головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб єктів інформаційної діяльності // Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України : Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 401/2011 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 28. — Ст. 56; Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010//Офіційний вісник України. — 2010. — №94. Ст. 15.

Державна реєстраційна служба України, наділена повноваженнями, котрі виконувалися Бюро технічної інвентаризації — підприємством комунальної власності, яке здійснювало технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, державну реєстрацію правовстановлюючих документів на них, оцінку та облік нерухомості (крім земельних ділянок) // Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об єктів нерухомого майна : наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 р. // Офіційний вісник України — 2001,—№28, —Ст. 324.

² Постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 р. в адміністративній справі № 2-а-5904/11/2170.

Тож, можемо констатувати відсутність законодавчого регулювання та науково-теоретичного обґрунтування процедури передання адміністра- іивних повноважень одним суб’єктом публічної адміністрації та їх на- буття іншим.

Нагальність введення до наукового обігу та законодавства інституту публічного правонаступництва обумовлена потребою забезпечення ло- і ічного завершення виконання обов’язків суб’єктами публічної адміністрації перед фізичними (юридичними) особами, котрі (тобто обов язки) існували у межах конкретних адміністративно-правових відносин.

Саме у логічному завершенні виконання цих обов’язків й полягає призначення такого правонаступництва. Слід зауважити, що законодавець певним чином нормативно закріпив необхідність виконання зазначених обов’язків.

Зокрема, у ст. З Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відсутність публічного правонаступництва ускладнює здійснення адміністративними судами правосуддя в адміністративних справах, коли відповідач — суб’єкт публічної адміністрації, припинивши своє існування чи адміністративні повноваження, фактично позбавляється правомоч- ностей виконати судове рішення, яким щодо нього встановлені зобов я- зання¹.

Важливою обставиною для публічного правонаступництва є існування обов'язку держави відповідати перед людиною й усіляко прагнути повноцінного забезпечення її прав і свобод, у зв'язку з чим не принципово, що одні державні органи як суб'єкти (представники цієї держави) припиняють своє існування, а інші — перебирають на себе виконання їх повноважень, мету і завдання, здійснення функцій. Змінюються суб'єкти, уповноважені здійснювати функції держави, але ці функції, держава та іі обов'язок відповідати перед людиною, утверджувати її права й свободи — лишаються назавжди, допоки у їх існуванні не відпаде потреба. Тож попри численні зміни у суб'єктах, уповноважених здійснювати функції держави, правообов'язки між державою і людиною незмінно продовжують існувати. Саме ці правообов'язки — й зобов'язують державу нести відповідальність перед людиною, перекладаючи її (відповідальність) з одного фіктивного суб'єкта, котрий припинив своє існування чи виконання певних функцій (компетенції), на іншого, такого ж фіктивного суб'єкта, який отримав відповідні функції (компетенцію).

¹ Для прикладу див. у цьому підрозділі адміністративну справу щодо бюро технічної інвентаризації та Реєстраційну службу районного управління юстиції у місті Херсоні.