Глава 5

1. Права та обов'язки публічного службовця

Права та обов’язки публічного службовця як обов’язкові складові правового статусу публічного службовця у фізичної особи з’являються після:

• складання особою присяги публічного службовця;

• ухвалення суб’єктом публічної адміністрації (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, іншим суб’єктом публічної адміністрації) адміністративного акта про призначення особи на посаду публічного службовця.

Набуті особою права та обов’язки публічного службовця:

• залежать від таких обставин:

вид органу державної влади, органу місцевого самоврядування, в якому особа проходить публічну службу, місця цього органу в загальній ієрархії органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

Види, обсяг, зміст та особливості прав публічного службовця залежать від виду публічної служби, яку проходить особа. Так, наприклад, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право (ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ):

1. безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити до приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, підпорядкованості чи належності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, зокрема, за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання до прокуратури для перевірки зазначених документів і матеріалів, видачі необхідних довідок, зокрема щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановленими Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

2. вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

3. вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форми власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4. викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

У національному законодавстві про державну службу розрізняються такі споріднені категорії:

• посадові обов'язки — перелік функцій і повноважень, закріплених за посадою державної служби, які зобов'язаний виконувати державний службовець та які встановлені його посадовою інструкцією (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу»);

• службові обов'язки — сукупність обов'язків державного службовця, визначених Законом України «Про державну службу», правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату, та його посадових обов'язків (п. б ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу».

• вид посади публічного службовця, на яку особу призначено;

• слід класифікувати на такі:

• загальні — публічні службовці відповідають перед людиною за свою діяльність — утвердження і забезпечення прав і свобод людини г основним обов’язком (ст. З Конституції України); публічні службовці зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), публічні службовці зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк на індивідуальні, колективні, письмові чи особисті звернення (ст. 40 Конституції України);

• спеціальні — публічні службовці здійснюють права та обов’язки через адміністративні процедури щодо втручальної, сприяючої, забезпечувальної діяльності;

• втілюються у здійсненні публічними службовцями адміністративних процедур й ухваленні адміністративних актів, якими забезпечується здійснення фізичними особами їх прав, свобод, інтересів;

• у підсумку здійснення публічними службовцями їх прав і обов’язків спрямовано на забезпечення реалізації фізичними особами їх прав, свобод, інтересів.

Хоча права та обов’язки публічного службовця і є своєрідними рамками його адміністративної діяльності, однак конкретному публічному службовцю обов’язково надаються дискреційні повноваження¹ — межі можливої поведінки, в яких допускається свобода вибору поведінки публічним службовцем.

Дискреційні повноваження — сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можли

¹ Про дискреційні повноваження див., наприклад: Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К. : Ін Юре, 2002. С. 275 284, Дер

жавне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К. : Факт, 2003. — С. 124—130.

М-14-937