11. Метод гірлянд випадковостей та асоціацій

Розвитком методу фокальних об'єктів є метод гірлянд випадко­востей та асоціацій, який розроблений у нашій країні. Цей метод | допомагає знайти велику кількість підказок для нових ідей, не­звичайних товарів, широкого споживання, розширити їх асорти­мент, допускати принципово нові підходи до конструювання ма­шин та обладнання за допомогою асоціацій.

Метод реалізується таким чином.

Визначаються синоніми об'єкта. їх послідовність (в будь-яко­му порядку) створює першу гірлянду. Друга гірлянда створюєть­ся із слів, які беруться наздогад. До кожного слова складається перелік його ознак. Генерування ідеї проходить шляхом почергового приєднання до технічного об'єкта та його синонімів оз­нак випадково обраних об'єктів. Якщо при цьому випадково виникає прийнятна ідея (наприклад, нової конструкції), то далі можна не продовжувати. У протилежному випадку генерують гірлянди асоціацій із ознак випадкових об'єктів. Потім до еле­ментів гірлянди синонімів технічного об'єкта приєднуються еле­менти гірлянд асоціацій, що дає новий поштовх до генерації | ідей. Після цього вирішується питання про необхідність про­довження генерування гірлянд асоціацій, оцінюються та оби­раються раціональні варіанти ідей. Завершується реалізація і методу відбором оптимального рішення.

12. Аналіз дратуючого слова

Перед знаходженням рішення група обирає за принципом ви­падковості (наприклад, відкриваючи енциклопедію на будь-якій сторінці; шляхом створення асоціативних ланцюгів) приблизно 10-12 (переважно предметних) понять, що служать як дратуючі сло­ва для творчої конфронтації. Аналіз дратуючих слів може бути прирівняний до синектичного процесу без відчуження.

13. Метод «тілмаг»

Метод «ТІЛМАГ» (трансформація ідеальних елементів рішення за допомогою матриць, створений за асоціацією та загальністю і замінює процес відчуження класичної синектики раціональним методом, який призначений виділяти для постановки проблем плідні структури, такі як дратуючі слова.

Метод «ТІЛМАГ» повинен практикуватися, за можливості, однією групою відповідно до таких етапів:

1. Аналіз та визначення проблеми.

2. Визначення «ідеальних» елементів потенційних рішень.

3. Ущільнення ідеальних елементів до чітких понять.

4. Створення асоціацій із попарного з'єднання «ідеальних» елементів.

5. Висновок рішень із асоціацій.

6. Попарна конфронтація асоціацій та визначення загальних елементів понять із кожної групи.

7. Висновок рішень із виявлених загальностей.

8. Висновок рішень із знайдених сукупностей.

Етапи знаходження рішення (5-й та 7-й) проводяться згідно правилами мозкової атаки.

14. Метод контрольних запитань

Метод контрольних запитань застосовується для психічно активізації творчого процесу. Мета - за допомогою навідних запитань підвести до вирішення завдання. Метод може застосовуватися як в індивідуальній роботі, коли дослідник сам собі задає запитання та шукає на них відповіді, так і при колективному обговоренні проблеми, наприклад, при мозковій атаці. У практиці винахідництва застосовуються питальники, які складені А. Осборном, Е. Раудзенпом, Т. Ейлоартом, Д. Пірсоном Г. Бушем тощо. Широко розповсюджений за кордоном питальник А. Осборна включає 9 груп запитань:

1. «Яке нове застосування об'єкта можна запропонувати?»

2. «На який інший об'єкт схожий даний об'єкт і що можна ско­піювати?»

3. «Які модифікації можна отримати шляхом обертання, вигину скручування, повороту, зміни функцій, кольору, форми, окреслення?»

4. «Що можна в технічному об'єкті збільшити (розміри, кількість елементів тощо)?»

5. «Що можна в технічному об'єкті зменшити (ущільнити, стис­нути, прискорити, звузити, роздробити)?»

6. «Що можна в технічному об'єкті замінити (елемент, матеріал, і привід тощо)?»

7. «Що можна в об'єкті перетворити (схему, компонування, по­рядок роботи тощо)?»

8. «Що можна в об'єкті зробити навпаки?»

9. «Які нові комбінації елементів можливі?»

Неважко помітити, що в даних запитаннях містяться рекомендації апробувати той чи інший евристичний прийом (інверсія, аналогія, дробіння, перенесення, динамізація тощо) для вирішення поставленого завдання.

Питальник, за Т. Ейлоаром, відрізняється тим, що запитання у ньому створюють певний алгоритм дії для вирішення технічного завдання. Такий метод наближається до спрямованого пошуку за визначеною програмою.