Поведінка під час зйомки

На які фактори необхідно звернути увагу.

• Дивіться в камеру тільки час від часу. Уявляйте, що , коли ви дивитеся у камеру, Ви дивитеся на звичайну людину, яка сидіть у своїй вітальні.

• Не нервуйте, не робіть незграбних рухів, не піднімайтеся з свого місця весь час.

• Не паліть.

• Акуратно одягніться. Краще за все Ви виглядатимете, якщо будете одягнуті в темний однотонний одяг чи одяг з приглушеним різними кольорами. Уникайте смужок та білого кольору - це призведе до блищання. Переконайтеся, що Ваша сорочка чи блузка світліша за піджак. Чоловіки не повинні одягати яскраву краватку.

• Не залишайте столу, доки конференція не закінчилася.

• Переконайтеся, що використовуючи наочний посібник, Ви не стоїте перед ним.

Відповіді на запитання під час зйомок

• Коли Вам задають питання, під час відповідні дивіться на того, хто бере інтерв'ю.

• Якщо Вам потрібно, то робіть паузу до того, як починати відповідати. Буде краще зробити паузу, ніж дати бездумну відповідь.

• Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони повторюються.

• Якщо Ви не впевнені в тому, що Ви правильно почули запитання, то не вагаючись, попросить повторити запитання чи повторіть його самі.

Перелік контрольних питань для інтерв'ю на радіо чи телебаченні.

1. Ґрунтовна попередня підготовка - головна умова для проведення ефективного інтерв'ю.

• точно визначте найголовніші моменти Вашого повідомлення;

• розгляньте заздалегідь імовірні запитання і підготуйте відповіді, на них;

• спробуйте дізнатися якомога більше про репортера та стиль його роботи:

• чи налаштований репортер на співпрацю з Вами, чи навпаки - намагається виразити негативні сторони?

• скільки часу у вашому розпорядженні?

2. Довіра є дуже важливим фактором для успіху інтерв'ю.

• деякі характеристики змінити не можна: вік, стать;

• на деякі характеристики можна вплинути: зовнішність, голос;

• решта характеристик повністю залежить від Вас: комунікабельність, сила переконання тощо.

3. Спілкування можна навчитися.

• ваші речення мають бути коротким і простими;

• уникайте використання жаргону;

• якщо ви не знаєте відповіді або не розумієте запитання, визнайте це.

4. Сила переконання.

• надто низький голос звучить монотонно й нудно; надто високий може викликати агресію;

• ваш стиль - має бути середнім між стилем занудного професора та енергійного телеведучого.

5. У разі, коли наштовхуєтесь на ворожість журналіста:

• не забувайте про власне повідомлення;

• використовуйте порівняння;

• уникайте висловлення негативних думок, намагайтеся спрямувати їх у позитивному напрямку;

• будьте послідовним у своїх заявах, як колишніх, так і нинішніх

Домовленість щодо радіо - та телеінтерв'ю

Для записаних радіо - та телеінтерв'ю домовтесь попередньо про можливість прослухати і з'ясувати незрозумілі питання інтерв'ю, як тільки його буде змонтовано.

Вживання розмовної мови

Інтерв'ю є журналістським методом, який використовується частковою через те, що в розмові інформація передається шляхом використання загальновживаної лексики, а не мови, насиченої значною кількістю складних термінів, що є зазначай для письмового повідомлення (статті). Даючи інтерв’ю, ви не повинні забути про це: намагайтеся якомога частіше уникати складних слів чи граматичних конструкцій для того, аби журналістові не довелось після Вас пояснювати слухачам або глядачам, що ж Ви все таки мати на увазі.

Не залишайте вступ до інтерв'ю цілковито в руках журналіста

Інтерв'ю є дискусію, а не перехресним допитом. Хоча журналіст визначає напрямок і тон розмови. Ви не повинні повністю підкорятися йому. Якщо якісь питання, що їх Ви б хотіли порушити, ігноруються репортером, Ви можете зробити це самостійно.

Намагайтеся не казати фраз "не для преси"

Журналіст бере у Вас інтерв'ю через те, що, як уже відзначалось, хоче поінформувати громадськість, а, отже, він не волів би мати клопіт із фразами "не для протоколу", які він не зможе опублікувати як Ваші безпосередні висловлювання. Тому, по можливості, уникайте подібних ситуацій. Якщо Ви не бажаєте, щоб Ваша певна думка чи ідея з'явилась у публікації, просто не висловлюйте її в голос.

Не намагайтеся заповнити паузи в розмові

В арсеналі журналіста достатньо прийомів для інтерв'ювання: агресивний стиль запитання, перебивання, презентація головної ідеї кількома прикладами тощо. Один із прийомів використовується майже в усіх інтерв'ю: журналіст умисно провокує мовчанку після того, як Ви відповіли, намагаючись у такий спосіб змусити заповнити паузу, сподіваючись при цьому, що Ви скажете більше, ніж першопочатково мали намір.

Будьте готові до такої ситуації - це єдина порада, яку можна дати. Пам'ятайте, що провокуючи паузи, журналіст розраховує, що ви візьмете ініціативу на себе, не дозволяйте себе дурити, необачно розповідаючи те, що повинно залишитись несказаним. Якщо пауза триває вже досить довго і стає незручною, репліка не по суті може зняти напругу: "Чи не бажаєте ще кави? "

Розмови поза інтерв’ю - також частина інтерв'ю

Інтерв'ю, власне кажучи, починається коли журналіст заходить до кімнати і закінчується, коли він виходить. Як правило, на старті (привітання, початок розмови) не виникає багато проблем, навпаки, саме завершення бесіди містить реальну загрозу - спровокувати Вас сказати те, чого б Ви казати не хотіли.

Нерідко виникає ситуація, коли наприкінці інтерв'ю журналіст відкладає вбік ручку і папір, даючи Вам зрозуміти, що інтерв'ю закінчено і Ви можете розслабившись, поговорити з приводу того, "які ще фактори можуть вплинути на вирішення даної проблеми". Шок є досить сильним, коли журналіст знову бере ручку і записує за Вами все, що ви щойно сказали. Тому будьте свідомі того, що інтерв'ю закінчується лише тоді, коли журналіст зачинить за собою двері. Протягом коротких розмов до і після інтерв'ю Ви також повинні усвідомлювати, що маєте справу з журналістом, чия робота оприлюднення інформації і передача її на розсуд громадської думки.

11. 1. Класичним «Мозковим штурмом» називають спільне розв'язання проблем, яке забезпечується особливими прийо­мами.

Ця форма спілкування виникла наприкінці 30-х років XX ст. з метою активізації творчої думки (використовувалися засоби для зниження критичності і самокритичності людини. Це сприяло під­вищенню її впевненості в собі й готовності до творчого пошуку).

«Мозковий штурм» умовно поділяють на декілька етапів:

• генерація ідей;

• відбір кращої ідеї;

• її аналіз.

Під час першого етапу «мозкового штурму» — генерації ідей — усі учасники мають право висувати свої пропозиції щодо ви­рішення поставленого завдання. Критику ідей заборонено. Усі учасники мають право спокійно висловлювати свої думки.

Наступний етап — відбір кращої ідеї. Під час цього етапу не прийнято наголошувати на авторстві тієї чи іншої ідеї. Вважають, що кращі ідеї є результатом колективної творчості.

Останній етап — аналіз ідей (учасники розподіляються на дві групи — прибічників і супротивників. Ними мають бути проана­лізовані всі аргументи «за» й «проти» кожної ідеї).

З метою більшої ефективності роботи учасники мають дотри­муватися певних правил:

1. слідкувати, щоб на розгляд виносилася лише одна проблема;

2. в обговоренні мають брати участь не більше ніж 12 осіб;

3. учасників треба розмістити по колу, щоб вони бачили одне одного і були рівноправними;

4. обмежити час обговорення до 30 хв. (доведено, що дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку).

5. процес мозкового штурму, як правило, триває 2-3 години, із яких більша частина часу припадає на останню стадію – побудову діючих рішень.

У результативності «мозкового штурму» велику роль відво­дять лідерові (від нього залежить моральна і психологічна атмо­сфера групи, уміння організувати роботу так, щоб жодна пропозиція не була втрачена, щоб усі ідеї було обговорено, щоб висло­влювання були не оціночними, а змістовними).

Усе це стимулює зацікавленість учасників «мозкового штурму» процесом пізнання, сприяє підвищенню активності людини, роз­виткові її творчого потенціалу, сприяє встановленню взаєморозу­міння, високої моральної культури спілкування, адже учасникам довіряли керувати іншими і виступати перед ними публічно.

1.2 Анонімний мозковий штурм

При анонімному мозковому штурмі проводиться збір пропозицій та ідей до засідання, яке присвячене вирішенню проблеми. Учас­ників просять сформувати та записати всі ідеї, які допомагають вирішенню проблеми на папері, а потім передати їх головуючому.

Головуючий презентує одну ідею за іншою (не називаючи при цьому її автора), а група розвиває ці пропозиції далі до їх удоско­налення.

На відміну від класичного мозкового штурму, при анонімному мозковому штурмі у початковій фазі відсутній стимулюючий еле­мент взаємного обміну думками.

1.3 Дидактичний мозковий штурм («техніка Літта»)

При дидактичному мозковому штурмі на початку засідання (або засідань) про точну постановку проблеми відомо тільки головуючому. Він лише поступово веде учасників до проблеми, ознайомлює їх спочатку лише із загальними аспектами проблеми та послідовно вказує на особливі умови, що характерні для проблеми. Це проходить, як правило, в ході декількох засідань. Лише до кінця серії засідань на основі зростаючої інформації перед учасниками починає окреслюватися вся проблема повністю. Таким чином, проблема вимальовується більш обґрунтовано, а учасники утримуються від прийняття рішень без врахування всіх аспектів.

1.4. Деструктивно-конструктивний мозковий штурм

Цей метод на першій фазі у процесі мозкового штурму висвіт­лює всі явні та приховані недоліки нинішнього розв'язування про­блеми. У другій фазі (також за правилами мозкового штурму) ве­деться пошук нових та кращих пропозицій щодо усунення виявлених недоліків.

1.5. Метод «а також»

Тут мова йде про варіант мозкового штурму, в якому будь-яка ідея, що висловлюється, обґрунтовано обговорюється групою, перед тим як її висунути. Дискусії повинні виявляти, перш за все, позитивні аспекти ідей.

1.6. Техніка взаємного співробітництва

Ця техніка характеризується зміною групової та індивідуаль­ної роботи. Після відносно короткого (від 10 до 15 хвилин) групового мозкового штурму учасники розходяться, щоб індивідуально поміркувати над проблемою ще деякий час (від 5 до 10 хвилин), записати додаткові ідеї, модифікувати або розширити пропозиції, які вже є.