4. Пул мозкового запису

У пулі мозкового запису зустрічаються від чотирьох до восьми; учасників, щоб записати пропозиції щодо вирішення заданої про­блеми на спеціальних формулярах, куди можна внести близько десяти пропозицій.

На початку засідання посередині столу (в «пулі» - басейні) ле­жить формуляр, який уже містить декілька пропозицій щодо роз­в'язування проблеми, що були сформовані завчасно постачальни­ком проблеми у вигляді проекту. Тепер усі учасники вносять в один із виданих формулярів свої ідеї з проблеми, причому кожен може пропонувати будь-яку кількість ідей.

Якщо один із учасників помічає, що потік його ідей вичерпуєть­ся, тобто йому більше нічого не приходить на думку з приводу даної проблеми, він замінює свій лист формуляром на столі. Тепер цій може надихнутися новими для нього ідеями, може їх розши­рити або доповнити. Таким самим чином будь-який інший учасник у будь-який час може замінювати свій уже оброблений фор­муляр на формуляр із «пулу-басейна».

Необхідно тримати підготовленими чисті формуляри на той ви­падок, якщо всі раніше видані формуляри будуть повністю заповнені. Як показує досвід, протягом засідання у «пулі-басейні» Убирається дедалі більше заповнених формулярів, у результаті чого з'являється можливість обміну думками та стимулювання кожно­го учасника через більш короткі проміжки часу.

Для того, щоб кожний учасник зміг розпізнати, чи обробле­ний ним формуляр, який знаходиться в даний момент на столі, вони повинні бути різних кольорів або надписані великими циф­рами.

5. Ідея Дельфі

Метод ідеї Дельфі прагне використовувати межі методу Дельфі (метод прогнозування) для знаходження ідей. При цьому процес здійснюється таким чином.

Від 5-ти до 20-ти експертів подають письмові пропозиції щодо вирішення будь-якої завчасно визначеної проблеми незалежно один від одного. Залежно від типу та складності проблеми з кількості наданих пропозицій може бути відпрацьована певна директива. Для відправки пропозиції встановлюється часовий ліміт - приблизно 14 днів. Після того, як всі відповіді отримані, пропозиції, які в них містяться, сумуються, а ті що повторюються,-відсіюються.

Тепер у другому раунді цей список ідей розсилається всім учас­никам опитування з проханням продивитись ще раз усі пропо­зиції, розробити нові ідеї або зробити доповнення, розширивши тим самим пропозиції з вирішення проблеми. Цей етап роботи також обмежується в часі, а при необхідності може бути повторе­ний ще один або два рази.

В останньому раунді може бути заданий простий оціночний ключ, за допомогою якого експерти оцінюють пропозиції, що над­ходять, з точки зору різних критеріїв (наприклад, очікуваний обіг, кошторис витрат). Оскільки при цьому методі мова йде, як пра­вило, про спеціалістів, такого роду оціночний етап є доцільним та цінним з практичної точки зору й формує для постачальників проблеми попередню вибірку можливостей рішення, яка може бути поставлена на обговорення.

6. Опитування за допомогою карток

При опитуванні за допомогою карток учасники зустрічаються в спокійній обстановці, їм нічого й ніхто не повинен заважати. Учасники заслуховують повідомлення про поставлену проблему. Сама проблема записується на дошці або на картці. При цьому з'являється можливість шляхом зустрічних запитань та виступів у дискусії детальніше з'ясувати суть проблеми.

Потім протягом обмеженого проміжку часу (10-45 хвилин) учас­ники записують ідеї або критичні зауваження на окрему картку. Записи залишаються анонімними, небезпеки критики на чиюсь персональну адресу немає.

Картки після опитування можуть бути згруповані спочатку грубо за різними основними ідеями, а потім у межах окремих груп за систематичним принципом або ж за предметним змістом.