11.2. Вата медична та способи визначення її якості

Медичну вату поділяють на гігроскопічну і компресну. Компресна вата кремового кольору, погано поглинає воду і застосовується для на­кладання зігріваючих компресів та шин. Фасують компресну вату в пакети по 50,100, 250 та 500 г і упаковують в кулі по 50 кг.

Для перев'язок застосовується медична гігроскопічна вата, яка ви­готовляється з кращих сортів бавовни або з бавовни з домішками віско­зи і відповідно оброблена.

Відповідно до стандарту вату медичну гігроскопічну виготовляють трьох видіВ:

1) медичну очну з бавовни 1 сорту;

2) хірургічну вату з чистої бавовни не нижче 3 сорту або з віскозним волокном (до ЗО %);

3) гігієнічну побутову вату з бавовни 5 сорту.

Вату медичну гігроскопічну випускають стерильною і нестериль-ною. Стерильна вата фасується у рулони масою 25,50,100 та 250г, нестерильна — у спресовані кипи масою 20, ЗО, 40 та 50 кг. Показники якості медичної гігроскопічної вати визначаються ДСТ і наведені в табл. 6.

1. Визначення утримання коротких волокон (менше 5 мм) та ба­вовняного пилу. Від об'єднаної проби відбирають три наважки по 5 г кожна, зважені з похибкою не більше 0,01 г. Кожну наважку ділять на окремі шари і розділяють руками, затискуючи між великим і вказівним пальцями над чорним склом 5 разів підряд. Виділені на чорному склі короткі волокна довжиною 5 мм та бавовняний пил збирають в стаканчик і зважують з похибкою не більше 0,001 г.

Таблиця 6 Основні показники якості медичної гігроскопічної вати

Найменування показника	Норма для вати
	очної		хірургічної		гігіє­нічної
			бавов­няної	бавовняно-біскозної
Засміченість. % не більше	0,1		0,3	0,3	0,7
Утримання сторонніх домішок	не допускається
Зольність, % не більше	0,2	0,3		0,3	0,4
Вологі сті>, % не більше	8,0	8,0		9,2	8,0
Поглипальна властивість, г/г не менше	21,0	20,0		20,0	19,0
Капілярність, мм/хв., не менше	7,7	7,0		7,0	6,7
Реакція водної витяжки	нейтральна
Підфарбування	не допускається
Запах	не допускається

2. Визначення вологості. Для визначення вологості вати беруть три наважки масою по 5 г кожну, зважених з похибкою 0,0001 г, кладуть їх у зважені стаканчики і висушують в сушильній шафі при температурі 105 °С. Перше зважування роблять через 1 год. ЗО хв. Стаканчики з ва­тою, попередньо закриті кришками, переносять в ексикатор і охолоджу­ють їх до кімнатної температури. Охолоджені стаканчики зважують і знову кладуть в шафу на ЗО хв., і далі повторюють цю процедуру стільки разів, доки не досягають постійної маси з похибкою не більше 0,004 г. Фактичну вологість в процентах знаходять за формулою:

Wф=(1-Z₁/Z₂)*100

де Z₁— маса вати до висушування;

Z₂ — маса вати після висушування.

За результат приймається середнє арифметичне результатів, отриvаних для кожного стаканчика.

3. Визначення поглинальної здатності. Перед випробуванням визначають фактичну вологість вати відповідно до п. 2. Після цього беруть три наважки випробуваної вати, рівномірно розкладають їх на дні лійок, закритих знизу корками і закріплених на штативах. Потім заливають зразки вати дистильованою водою. Через 10 хв. корки виймають і, після того як вода зтече (2-3 хв.), зразки вати перекидають пінцетом на іншу сторону, щоб дати можливість не зв'язаній з ватою воді зтекти протягом 10 хв. Потім зразки переносять у заздалегідь висушені і зважені стаканчики, маса кожного з яких не повинна перевищувати 50 г, і після зважу­вання знаходять масу поглиненої води кожним із зразків. Поглинальну здатність знаходять за формулою:

К=n*100/m(100-Wф)

Де п — маса поглиненої води зразком вати, г;

т — маса зразка, г;

Wф — фактична вологість вати, %.

За результат приймають середнє арифметичне результатів, отрима­них для трьох зразків.

Як видно з наведеної формули, поглинальна здатність К вати вимі­рюється в г/г.

4.Визначення капілярності вати. Капілярність вати вимірюється швидкістю підняття розчину хромокислого калію у скляній трубці діа­метром 7 мм, достатньо щільно набитій випробовуваною ватою. Для цього від об'єднаної проби відбирають 10 зразків масою по 0,5 г кожний, витягають їх в стрічки і рівномірно набивають трубки від нульового поділу шкали, нанесеної в міліметрах на трубці до 85.

Трубки із зразками вати закріплюють на спеціально сконструйова­ному для цього штативі, який потім розміщують у ванні, в яку нали­вається розчин хромокислого калію з таким розрахунком, щоб поверх­ня рідини знаходилась на нульовому поділі трубок. За початок випробу­вання беруть момент часу перетину розчином нульового поділу. Висоту підняття розчину в трубках визначають через 10 хв. За висоту підняття приймають найвищу точку контуру змочування, визначену за шкалою.

За результат приймається середнє арифметичне h висот, визначе­них в кожній з 10 трубок. Капілярність (в мм/хв.) знаходимо, поділивши h на10.

5. Визначення реакції водної витяжки. Від загальної проби відби­рають зразок масою 10г. Відібраний зразок кладуть у фарфорову чаш­ку, заливають дистильованою водою (200-250 мл) і кип'ятять протягом 15 хв. Потім зразок віджимають, воду фільтрують, випарюють до об'єму 100 мл і охолоджують. Реакцію водної витяжки визначають чер­воним або синім лакмусовим або універсальним індикаторним папе­ром. Реакція водної витяжки повинна бути нейтральною.